Кто читал "Гранатовый браслет дайте краткий ответ на во Тости Шейных шутили над генералом Аносовым, любил ли он «Настоящей любовью...
святой, чистой, вечной, неземной». Но именно он в отличие от «знатоков» любви сумел разглядеть в иронической истории князя Василия Шеина о влюбленном телеграфисте, а затем из
повествования самой Веры, в тот момент еще, вероятно, не совсем понимающей суть происходящего, настоящую любовь, «про которую сказано «сильна как смерть..., для которой совершить любой подвиг, отдать жизнь, пойти на мучение - вовсе не труд, а одна радость».
Какие слова генерала о любви в жизни Княгини Веры оказались пророческими? В какие-
моменты Вера вспоминает слова «дедушки»? Какое значение приобретают эти слова в свя-
зи с происходящими событиями?​

Письменник досягає цього різними художніми знахідками. так, в усмішці «ох, і лікували нас він, змальовуючи бабу палажку, яка «значно професоріша від самого професора», її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки, що стоїть на варті охорони здоров’я сільського населення: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби. усмішка «газета – дуже велике діло» має іншу особливість. вона починається такими рядками: «я тут не натякатиму про те, що таке газета. усі знають, шо це діло дуже велике й дуже поважне. недарма ж її (газету) звуть шостою державою. я тільки розкажу, як треба користуватись газетою, щоб вона справді йшла до діла…» такий серйозний початок усмішки контрастує з подальшою оповіддю, власне, це доведення думки від протилежного. йдеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарст стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками (як і у творі «ох, і лікували нас…»), наприклад: жнива, молочарство, пасічництво.. але найпотрібніша газета в справі виховання дітей. цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною’ газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток. і от як не слухає ванько, берете той зшиток та його по голові: - не слухаєш, сукин ти сину! а для чого я газету передплачую? ! іта р-р-раз! р-р-раз! і дитина після того як свята: і батька поважає, і до школи ходить, і богу молиться…» проте у своєму щоденникові остап вишня занотовує: «все життя гумористом! господи! збожеволіти можна від суму! » чи не парадоксальні ці твердження? ні, бо автор вишнівських усмішок підмітив саму природу сміху, гумору, що часто виростає з контрасту, зокрема веселого і сумного. така й іворча натура гумориста: пильно підмічати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я! сам остап вишня щиро зізнається: «умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! у моєму сміхові завжди бачив народ…» найвищий гонорар для гумориста – веселий блиск в очах народу. у щоденнику «думи мої, думи…» письменник міркує, що ж є основою праці літератора, і переконливо стверджує: талант і чесність. чесність – значить правдивість, неможливість спекулятивних тем, оцінок, творчості за вказівкою зверху («чево ізволіте? ямб? на скільки порцій? ! » – кредо прикажчика в літературі).

1) очень интересный рассказ(ну по крайней мере мне понравился)  в этом рассказе центральной темой является-тема любви, таинственной,, загадочной...этот рассказ оставил у меня светлое чувство после прочтения..т.к концавка неожиданна
2) автор специально не дает им имен, для того чтобы придать обобщенный смысл
3)очень интересные герои..они вызвали у меня симпатию..в рассказе даны их точные характеристики..оба возлюбленных очень красивые
4)героиня полностью раскрывается только тогда, когда собирается поехать на кладбище..и там узнается что она любит читать русские летописные сказания. а потом в читый понедельник она уходит в монастырь