Володя жестоко страдал. Он сердился на себя за грубые ответы Яшке, казался сам себе в эту минуту неловким и жалким. Ему было стыдно своей неловкости, и чтобы хоть как-нибудь заглушить это неприятное чувство, он думал, ожесточаясь. «Ладно, пусть... Пусть издевается, он меня еще узнает, я не позволю ему смеяться! Подумаешь, важность — босиком идти!» Но в то же время он с откровенной завистью, даже с восхищением, поглядывал на босые Яшкины ноги и на холщовую сумку для рыбы, и на заплатанные, надетые специально на рыбную ловлю штаны и серую рубаху. Он завидовал Яшкиному загару и той особенной походке, при которой шевелятся плечи и лопатки, и даже уши, и которая у многих деревенских ребят считается особенным шиком.
Екзюпері написав повість, живучи в Нью-Йорку в США, куди він втік після того, як Нацистська Німеччина окупувала Францію. З цієї причини, випущена 1943 найпершу публікацію книги видавництвом «Рейнал-енд-Хічкок» було зроблена англійською мовою у перекладі Катерини Вудс. У Франції повість було видана тільки після війни в 1946 році видавництвом «Едісьон Гаймар» (хоча мовою оригіналу повість була видана вперше ще в США відразу після оригінальної публікації англійською мовою). Малюнки до книги виконані самим автором, й не менш славні, ніж сама книга. Важливо, що це не просто ілюстрації, а органічна частина твору в цілому: сам автор і герої казки весь час посилаються на малюнки і навіть сперечаються про них. «Прообразом» літературної казки «Маленький принц» можна вважати фольклорну казку з бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасливе кохання покидає рідну домівку й мандрує по нескінченних дорогах у пошуках щастя та пригод. Він намагається здобути славу і підкорити,тим самим, неприступне серце принцеси. «Адже дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них про це пам’ятає.» — Антуан де Сент-Екзюпері, з присвяти до книги. Книгу присвячено Леонові Верту, другу Екзюпері.
Он завидовал, страдал, ему было стыдно.
Объяснение:
Володя жестоко страдал. Он сердился на себя за грубые ответы Яшке, казался сам себе в эту минуту неловким и жалким. Ему было стыдно своей неловкости, и чтобы хоть как-нибудь заглушить это неприятное чувство, он думал, ожесточаясь. «Ладно, пусть... Пусть издевается, он меня еще узнает, я не позволю ему смеяться! Подумаешь, важность — босиком идти!» Но в то же время он с откровенной завистью, даже с восхищением, поглядывал на босые Яшкины ноги и на холщовую сумку для рыбы, и на заплатанные, надетые специально на рыбную ловлю штаны и серую рубаху. Он завидовал Яшкиному загару и той особенной походке, при которой шевелятся плечи и лопатки, и даже уши, и которая у многих деревенских ребят считается особенным шиком.
Екзюпері написав повість, живучи в Нью-Йорку в США, куди він втік після того, як Нацистська Німеччина окупувала Францію. З цієї причини, випущена 1943 найпершу публікацію книги видавництвом «Рейнал-енд-Хічкок» було зроблена англійською мовою у перекладі Катерини Вудс. У Франції повість було видана тільки після війни в 1946 році видавництвом «Едісьон Гаймар» (хоча мовою оригіналу повість була видана вперше ще в США відразу після оригінальної публікації англійською мовою). Малюнки до книги виконані самим автором, й не менш славні, ніж сама книга. Важливо, що це не просто ілюстрації, а органічна частина твору в цілому: сам автор і герої казки весь час посилаються на малюнки і навіть сперечаються про них. «Прообразом» літературної казки «Маленький принц» можна вважати фольклорну казку з бродячою фабулою: прекрасний принц через нещасливе кохання покидає рідну домівку й мандрує по нескінченних дорогах у пошуках щастя та пригод. Він намагається здобути славу і підкорити,тим самим, неприступне серце принцеси. «Адже дорослі спочатку були дітьми, лише мало хто з них про це пам’ятає.» — Антуан де Сент-Екзюпері, з присвяти до книги. Книгу присвячено Леонові Верту, другу Екзюпері.
Объяснение: