Старий Берман персонаж з новели О. Генрі «Останній листок». Берман — художник-невдаха, його роботи не користуються популярністю і він змушений заробляти гроші працюючи натурником для студентів. Грошей вистачало тільки на шмат хліба і випивку. Але Берман постійно всім твердив, що його шедевр ще попереду, що він ще не написав свою найкращу роботу. Це і була його мрія. Історія в книзі починається коли дві подруги художниці починають жити разом, винайнявши квартиру в Нью-Йорку. З часом Джонсі (іншу художницю звали Сью) починає хворіти на пневмонію. Джонсі починає занурюватись у глибоку депресію і вирішує, що помре коли останній листок впаде з плюща, який ріс на стіні сусіднього будинку. Одного разу Бермана запросила Сью для позування і розповіла йому про хворобу Джонсі. Старий Берман вирішує намалювати дуже реалістичний листок на стіні. Йому це вдається і Джонсі вірить, що листок не впаде. Це додає їй сил і вона перемагає хворобу. Але сам старий Берман помирає вкінці оповідання, виконавши свою мрію, намалювавши шедевр.
Макси́м Го́рький (настоящее имя — Алексе́й Макси́мович Пешко́в[6][7][8]; устоявшимся является также употребление настоящего имени писателя в сочетании с псевдонимом — Алексе́й Макси́мович Го́рький; 16 [28] марта 1868, Нижний Новгород, Российская империя — 18 июня 1936, Горки[9], Московская область, СССР) — русский и советский писатель, поэт, прозаик, драматург, основоположник литературы социалистического реализма, инициатор создания Союза писателей СССР и первый председатель правления этого союза.
Старий Берман персонаж з новели О. Генрі «Останній листок». Берман — художник-невдаха, його роботи не користуються популярністю і він змушений заробляти гроші працюючи натурником для студентів. Грошей вистачало тільки на шмат хліба і випивку. Але Берман постійно всім твердив, що його шедевр ще попереду, що він ще не написав свою найкращу роботу. Це і була його мрія. Історія в книзі починається коли дві подруги художниці починають жити разом, винайнявши квартиру в Нью-Йорку. З часом Джонсі (іншу художницю звали Сью) починає хворіти на пневмонію. Джонсі починає занурюватись у глибоку депресію і вирішує, що помре коли останній листок впаде з плюща, який ріс на стіні сусіднього будинку. Одного разу Бермана запросила Сью для позування і розповіла йому про хворобу Джонсі. Старий Берман вирішує намалювати дуже реалістичний листок на стіні. Йому це вдається і Джонсі вірить, що листок не впаде. Це додає їй сил і вона перемагає хворобу. Але сам старий Берман помирає вкінці оповідання, виконавши свою мрію, намалювавши шедевр.
Макси́м Го́рький (настоящее имя — Алексе́й Макси́мович Пешко́в[6][7][8]; устоявшимся является также употребление настоящего имени писателя в сочетании с псевдонимом — Алексе́й Макси́мович Го́рький; 16 [28] марта 1868, Нижний Новгород, Российская империя — 18 июня 1936, Горки[9], Московская область, СССР) — русский и советский писатель, поэт, прозаик, драматург, основоположник литературы социалистического реализма, инициатор создания Союза писателей СССР и первый председатель правления этого союза.