22 січня 1788 Байрон наpодився в Лондоні у знатній, але збіднілій родині.1798 Байрон успадковує від двоюрідного діда титул барона і родовий маєток Ньюстед Еббі під Ноттінгемом, куди він переїжджає з матір’ю. Він займається з домашнім учителем, потім його віддають в приватну школу в Далвиче. 1801 надходить в закриту аристократичну школу в Харроу, біля Лондона. Починає писати вірші. 1805-1809 Навчається в Кембриджському університеті. 1807 виходить збірка «Години дозвілля» 1809 Байрон стає членом палати лордів. 1809-1811 Відправляється в тривалу подорож (Іспанія, Албанія, Афіни) 1812 виходять дві перші пісні автобіографічної поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», яка приносить йому популярність. 1813-1814 Байрон створює цикл «східних поем»: «Гяур», «Абідоська наречена» «Корсар» і «Лара». 1814 Одружується на Анабеллі Мілбенк. Після вони улаштовуються в Лондоні. Входить до підкомітета правління театру «Друрі-Лейн». 1815 народжується дочка Байрона Августа Ада. 1816 Розлучення з дружиною, після якого він покидає Англію, як виявилося, назавжди. Пише вірші та поеми: «Станси до Августи», «Послання до Августи», «Сон», «Пітьма». Завершує третю пісню «Чайльд Гарольда»; пише «Шильонского в’язня». У цьому ж році закінчені поеми східного циклу «Парізіна» і «Облога Коринфа». 1817 Байрон відвідує Рим. Він закінчує «Манфреда» (Manfred). Починає роботу над поемою «Дон Жуан». 1818 написана поема «Беппо» (Beppo) 1819 пише «Пророцтво Данте» (Prophecy of Dante). 1820-1821 п’єса «Марино Фальеро, дож Венеції», присвячена долі Фальеро, страченого за участь у змові проти існуючого у Венеції політичного режиму, і п’єса «Двоє Фоскарі». Драма у віршах «Каїн». 1821 переїжджає до Пізи. 1822 «Небо і земля», драма «Перетворений урод», «Вернер», «Бачення суду» У цьому ж році Байрон, Шеллі і Л.Хант починають видавати журнал «Ліберал». Незабаром Шеллі гине, і під опікою Байрона виявляються Хант, його хвора дружина і шестеро дітей. Крім того, помирає донька Байрона Аллегра, що стає для нього важким ударом. 1823 Байрон приймає пропозицію лондонського Грецького комітету до Греції у війні за незалежність проти турецького ярма. Він приймає під своє командування загін суліотов (греко-албанців), яким виплачує грошове забезпечення. 19 квітня 1824 Байрон помер від лихоманки.
Боян является одним из героев "Слова о полку Игореве". Он считается второстепенным лицом. Но его имя многократно упоминается в творении писателя. Это условный образ «вещего», опытного певца, берущего собственные корни от языческих богов («внук Велесов»).
Этот образ нельзя безболезненно удалить из произведения, он играет очень важную роль. Писатель определяет его творческую манеру как дар, преподнесенный творцами мира, дабы превозносить до небес избранников божьих – князей. Стиль Бояна выстраивался на метафорических негативных сопоставлениях. Такая манера выражения мыслей была афористична и образна. Писатель "Слова о полку Игореве" восторгается данным стилем, который полон образности и эмоциональности, однако он выбирает другой путь для воплощения своих мыслей.
Источник: Образ Боян в Слове о полку Игореве сочинение
Боян является одним из героев "Слова о полку Игореве". Он считается второстепенным лицом. Но его имя многократно упоминается в творении писателя. Это условный образ «вещего», опытного певца, берущего собственные корни от языческих богов («внук Велесов»).
Этот образ нельзя безболезненно удалить из произведения, он играет очень важную роль. Писатель определяет его творческую манеру как дар, преподнесенный творцами мира, дабы превозносить до небес избранников божьих – князей. Стиль Бояна выстраивался на метафорических негативных сопоставлениях. Такая манера выражения мыслей была афористична и образна. Писатель "Слова о полку Игореве" восторгается данным стилем, который полон образности и эмоциональности, однако он выбирает другой путь для воплощения своих мыслей.
Источник: Образ Боян в Слове о полку Игореве сочинение