Кожна людина веде боротьбу між добром і злом. Її характер, моральні принципи, духовні цінності, вподобання встановлюють “переможця” у цьому протистоянні. В результаті людина обирає стежку, якою іде ціле життя. Кажуть, що про душу людини можна дізнатися поглянувши їй в очі. Там все написано і не можливо нічого приховати. Чудернацьки, але це дійсно так. Достатньо одного погляду, щоб зрозуміти чи хороша людина і які в неї наміри. Тема добра і зла є вічною, загальнолюдською. Поняття “добро” розуміється як добропорядність, співпереживання, людяність, чесність. А “зло” є всім поганим, темним і страшним. Воно завдає шкоду людині і примушує її страждати.
Над вічною битвою добра і зла примушує нас задуматись своїм романом “Хіба ревіть воли, як ясла повні” Панас Мирний. Головний герой, Чіпка, стає засліпленим бажанням помсти. Він переступає межу, що розділяє ці дві вічні істини, стає вбивцею, втрачає все, що наживав протягом років: власну оселю, господарство. Через нього йде з життя дружина і матір.
Як бачимо добро є поняттям дуже крихким. Деколи лише одним невірним вчинком можна швидко перекреслити все хороше, що ви робили в своєму житті. Для того, щоб
не поступатися, робити добро завжди, обиріть для себе мету, ціль життя, і впевнено йдіть до неї. Та при цьому не забувайте, що ви всього лиш людина, тому рано чи пізно саме вам розплачуватись за все хороше та погане у вашому житті. Адже зло повертається бумерангом, а добро сторицею. Тому робіть добро і вам обов’язково воздаться напишіть своїми словами
Поняття “сродної” праці увів у обіг видатний український філософ та поет Григорій Сковорода. Воно означає працю, до якої у людини є хист та покликання, яка робить її щасливою. Сутність “сродної” праці він найяскравіше висвітлив у байці “Бджола та Шершень”.
За переконанням Сковорода, людина може бути насправді щасливою лише тоді, коли “живе за натурою”, тобто займається “сродною” працею, а не тоді, має всі блага та багатства, не роблячи нічого, хоч, за Сковородою, існують і ті, хто народжені саме для цього.
А як думаєш ти що це значе?
"Всякая любовь-великое счастье, даже если она не разделена"- утверждал Иван Алексеевич.
Но так ли это? Мы можем рассуждать об этом долго. Лучше обратится к рассказу И.А. Бунина "Кавказ".
Муж героини, сгорая от страсти убивает самого себя. Любовь,которую не смогла разделить с ним его жена убила офицера.
Александр Иванович Куприн в своих произведениях воспевает любовь как нечто изменить человека , дать ему опору, стать смыслом жизни. Любовь-это что-то прекрасное, что поглащает человека.
В своем произвелении "Куст сирени" Куприн говорит о любви, которая любимому. Молодой человек, сделав ошибку, утвержает, что там есть кусты. Распереживавшись , он приходит домой злой и говорит жене о случившемся. Люимая люимому и налаживает ситуацию...