Контрольна робота

Літературний детектив

Рівень 1

1. Напиши ім’я письменника, який започаткував детектив у світовій літературі:

А) А.К. Дойл; Б) Е. По; В) Г. Гейне; Г) Р. Бернс.

2. Укажи ім’я персонажа, який є оповідачем у детективних творах А.К.Дойла:

А) Легран; Б) Ватсон; В) Ройлот; Г) Холмс.

3. Укажи назву матеріалу, на якому герой твору «Золотий жук» намалював жука:

А) папір; Б) тканина; В) пергамент; Г) папірус.

Рівень 2

1. Скільки разів герої твору «Золотий жук» копали яму в пошуках скарбу? Чому?

2. Що оповідач побачив на малюнку, який намалював Легран?

3. Хто із героїв і якого твору був лікарем за фахом, мав на своєму сумлінні не один злочин та любив виписувати екзотичних тварин з Індії?

Рівень 3 ( )

1. Дайте розгорнуту характеристику Шерлоку Холмсу.

2. Дайте визначення терміну «детектив».

3. Дайте відповідь на запитання: «Чи справедливо,коли хтось карає злочинців, що скоїли злочин, але не понесли відповідальності за нього.»

Рівень 4

Нещодавно я прочитала п'єсу Г. Ібсена 'Ляльковий дім',що дуже мене вразила і залишила в роздумах на деякий час. Читаючи, я проводила паралелі між собою і головною героїнею Норою. Я разом із нею думала,як вчиню в той,чи іншій ситуаціях.

Для менете цей твір дороговказ,що вчить не поспішати дорослішати і вибирати лише правильних та достойних людей поруч. Родина Хельмерів гралася в почуття,а несправжність відносин дивувала,як люди навколо не помічають цього ліцемірства. Нора справді кохала Торвальда,і саме через це поставила свою честь під загрозу,підписавши докменти підписом батька. Жінка хотіла врятувати чоловіка від хвороби,адля цього потрібні були гроші. Дівчина розуміла,якщо омана розкриється,то Торвальд буде дуже злий,не звертаючи уваги на добрі наміри. Дізнавшись про махінації дружини,замість підтримки, Нора отримала лише гнів і непорозуміння з його боку. Насправді ж Торвальд хвилювався за свій статус,за те,як до нього ставитимуться люди. Після моралей та криків,людина,що розповіла таємницю Нори пообіцяла не розголошувати про це,одразу ж чоловік змінився,пригорнувши до себе жінку і вибачаючись казав,що все буде добре. Зрозумівши,що Торвальд не цінує Нору і не рахується з ії думками,а просто співіснує,неначе з лялькою-вона пішла. Нора хотіла побачити справжнє,вільне життя і знайти себе,в чому я ії підтримую.

Через відкритий фінал,у кожного будуть свої думки,щодо вчинку і майбутнього Нори. Але після прочитання,я зрозуміла-це одна з найкращих п'єс,яку я читала.Вона вчить нас бути із тими людьми,хто нас цінує і поважає,а не нехтує нашими почуттями і думками

Любовь.

Объяснение:

В произведении идет речь о чистой, самоотверженной, но безответной любви бедного телеграфиста Желткова к княгине Вере Шеиной. По моему мнению, это была любовь, никак не сумасшествие. Доказательством этого служит прощальное письмо героя: « Я бесконечно благодарен вам только за то, что Вы существуете. Я проверял себя - это не болезнь, не маниакальная идея – это любовь, которую богу было угодно за что-то меня вознаградить» . Действительно, он ни на что не надеется, не добивается ни внимания, ни расположения Веры, желтков просто любит ее…любит на расстоянии. А это, наверное, сложнее всего. Ведь любовь – это отчасти чувство притяжения. Его тянет к любимой, но он старается «не врезаться неудобным клином в ее жизнь», поэтому его любовь несет «разрушительную силу». И в итоге «разрушит» она самого героя… Что ему еще оставалось делать, если теперь не было никакой надежды увидеть Веру, написать ей письмо. Княгиня была смыслом жизни, которого теперь не стало. Даже если бы он уехал в другой город, ведь думать о возлюбленной герой не перестанет, каждое мгновение дня будет заполнено ей, мыслями о ней, мечтами… Почему Желтков так и не встретил другую женщину? Почему даже не обращал внимания? Почему не разлюбил Веру? Она была его божеством, которое закрывало ему глаза на всех остальных и делало его счастливым. Прислав подарок, гранатовый браслет, ему неважно было, что героиня с ним сделает, главное то, что она будет держать его в руках. Как мало ему нужно было для счастья. Желтков уходит из жизни. Вера понимает, что та любовь, о которой мечтает каждая женщина мимо нее. Именно в эту секунду она вспоминает слова генерала Аносова о вечной исключительной любви. (« Почем знать, может быть, твой жизненный путь пересекла настоящая, самоотверженная, истинная любовь») Героиня чувствует себя виноватой в смерти этого человека.

   Последним доказательством истинной любви служат слова Василия Львовича, ее мужа: « Я скажу, что он любит тебя, а вовсе не был сумасшедшим. Для него не существовало жизни без тебя. Мне показалось, что я присутствую при громадном страдании, от которого люди умирают, и я даже почти понял, что передо мною мертвый человек…»