1) •1984 --- роман-антиутопия Джорджа Оруэлла, изданный в 1949 году. Роман «1984» наряду с такими произведениями как «Мы» Евгения Замятина, «О дивный новый мир» Олдоса Хаксли и «451 градус по Фаренгейту» Рэя Брэдбери, считается одним из образцов антиутопии
•Джордж Оруэлл — британский писатель, журналист и публицист. Его работы отличаются простым стилем письма, критикой тоталитаризма и поддержкой демократического социализма. Самые известные работы Оруэлла включают сатирическую повесть «Скотный двор» и роман-антиутопию «1984».
2)•Вся королевская рать --- роман американского писателя Роберта Пенна Уоррена, изданный в 1946 году. История жёсткого политика, не брезгующего никакими методами для достижения своих целей; в основу книги легла биография губернатора Луизианы Хью Лонга. Произведение удостоено Пулитцеровской премии 1947 года
•Ро́берт Пенн Уо́ррен — американский поэт, писатель, литературный критик
3)•Улисс --- модернистский роман ирландского писателя Джеймса Джойса. «Улисс» — сложное полистилистическое произведение. Этот роман, который признаётся вершиной литературы модернизма, несмотря на свою сюжетную простоту, вмещает в себя огромное количество исторических, философских, литературных и культурных аллюзий
•Джеймс Джойс — ирландский писатель и поэт, представитель модернизма.
4)•Лолита ---роман Владимира Набокова. Написан на английском языке, опубликован в 1955 году в парижском издательстве «Олимпия Пресс», впоследствии, во второй половине 1960-х годов, переведён автором на русский.
•Владимир Набоков— русский и американский писатель, поэт, переводчик, литературовед и энтомолог. Был номинирован на Нобелевскую премию по литературе. Сын политика Владимира Набокова.
5)•Звук и ярость --- роман американского писателя Уильяма Фолкнера, опубликованный в 1929 году. «Шум и ярость», четвёртый роман Фолкнера, долгое время не имел коммерческой популярности. Он стал известен два года спустя, на волне успеха романа «Святилище».
•Уильям Фолкнер — американский писатель, прозаик, лауреат Нобелевской премии по литературе.
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі[1].
Объяснение:
1) •1984 --- роман-антиутопия Джорджа Оруэлла, изданный в 1949 году. Роман «1984» наряду с такими произведениями как «Мы» Евгения Замятина, «О дивный новый мир» Олдоса Хаксли и «451 градус по Фаренгейту» Рэя Брэдбери, считается одним из образцов антиутопии
•Джордж Оруэлл — британский писатель, журналист и публицист. Его работы отличаются простым стилем письма, критикой тоталитаризма и поддержкой демократического социализма. Самые известные работы Оруэлла включают сатирическую повесть «Скотный двор» и роман-антиутопию «1984».
2)•Вся королевская рать --- роман американского писателя Роберта Пенна Уоррена, изданный в 1946 году. История жёсткого политика, не брезгующего никакими методами для достижения своих целей; в основу книги легла биография губернатора Луизианы Хью Лонга. Произведение удостоено Пулитцеровской премии 1947 года
•Ро́берт Пенн Уо́ррен — американский поэт, писатель, литературный критик
3)•Улисс --- модернистский роман ирландского писателя Джеймса Джойса. «Улисс» — сложное полистилистическое произведение. Этот роман, который признаётся вершиной литературы модернизма, несмотря на свою сюжетную простоту, вмещает в себя огромное количество исторических, философских, литературных и культурных аллюзий
•Джеймс Джойс — ирландский писатель и поэт, представитель модернизма.
4)•Лолита ---роман Владимира Набокова. Написан на английском языке, опубликован в 1955 году в парижском издательстве «Олимпия Пресс», впоследствии, во второй половине 1960-х годов, переведён автором на русский.
•Владимир Набоков— русский и американский писатель, поэт, переводчик, литературовед и энтомолог. Был номинирован на Нобелевскую премию по литературе. Сын политика Владимира Набокова.
5)•Звук и ярость --- роман американского писателя Уильяма Фолкнера, опубликованный в 1929 году. «Шум и ярость», четвёртый роман Фолкнера, долгое время не имел коммерческой популярности. Он стал известен два года спустя, на волне успеха романа «Святилище».
•Уильям Фолкнер — американский писатель, прозаик, лауреат Нобелевской премии по литературе.
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — перлина неправильної форми) — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи. Якщо ренесанс мав незначне поширення у країнах за межами Західної Європи, то з доби бароко почалося справжнє поширення європейської цивілізації на інші континенти.
Великого значення в цей час набули церемоніали, етикет, ушляхетнення життя й зовнішнього вигляду людини. Ці постулати знайшли своє відображення в мистецтві. Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри, як Рим, Мантуя, меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі[1].