"Капитанская дочка"
1.В чём смысл эпиграфа
2.Что Гринёву переносить новые испытания судьбы ?
3.Почему Гринёв не мог до конца открыть причин остранной дружбы 3 с
Пугачёвым?
4. Как объясняет Гринёв злые наветы Швабрина?
5. Почему известие об аресте сына и едва не убило отца Гринева?
6. Почему Маша решилась ехать в Петербург
7. Кому труднее осчастливить Гринёва и Машу: Пугачёву или императрице?​

Хвороба Джонсі поступово знесилювала дівчину, її думки вже зверталися не на те, як до собі, а як полегшити життя своїм друзям, і зробити догляд за собою менш обтяжливим для них. Джонсі відмовляється від їжі, яку так важко було заробити для неї Сью. Вона вважає, що вмре скоро - тоді, як впаде останній виноградний листочок за вікном. Буря та вітер зриває листя з виноградної лози під вікном дівчат, і чим менше стає листя, тим менше стає надія Джонсі вилікуватися. 
      Але останній виноградний листок витримує негоду. Він не хоче злітати з гілки і своєю стійкістю додає Джонсі наснаги до життя. ЇЇї хвороба потроху відступає і дівчина одужує. І лише після одужання вона дізнається, що цей стійкий до дощу та вітру листочок насправді намальований на стіні. Старий художник Берман намалював його, щоб надія не покинула людину, яка була для нього дорога. 
      Старий Берман гине від тієї ж хвороби, яка знесилювала Джонсі. Такою була ціна за його до Але він вмирає з почуттям, що життя не пройшло безцільно, адже він таки намалював свій "шедевр" - виноградний листок, який врятував життя. І нехай цей шедевр не такий, як йому думалося усе життя, але він для нього значніший, ніж усі шедеври людства. 
      Таким є "останній виноградний листок" і для нас, бо життя людини завжди стоїть вище за будь-який шедевр. І ця романтична новела О'генрі показує нам, що є шедеври, важливіші за всі художні багатства - це людяність, щира любов до ближнього та самопожертва. 

Осень странное время года, когда и грустно, и радостно одновременно. Когда солнце греет ещё почти по-летнему, стремясь отдать последнее нерастраченное тепло
природа одевается в яркие осенние краски, стремясь покрасоваться перед приходом белой зимы.Гуляешь по парку и не можешь нагуляться, так не хочется оставлять эту красоту.Утром уже непривычно холодно. Воздух насыщен ароматом опавшей листвы которая превращается в мягкий ковер, что шуршит под ногами. Идёт мелкий дождь. Всё вокруг стоит молчаливо и грустно. Зеленая трава стала жёлтой и припала к земле. В небе запаздывающие журавли улетают и грустно курличут.В такие дни на какое-то мгновение душу покрывает светлая печаль.
Осень чудесное время года!