Комедия "Недоросль" была написана Денисом Ивановичем Фонвизиным в 1781году. Одной из центральных проблем было воспитание. В то время в России была идея просвященной монархии. Вторая проблема- это жестокое обращение с крепостными крестьянами. Крепостное право подвергалось резкому осуждению. В то время только смелый человек мог написать такое. Во все времена во всех произведениях основной частью сюжета была борьба добра и зла внутри человека, а в "Недоросли" добрые люди борются со злыми людьми. Герои комедии делятся на отрицательных (госпожа Простакова, господин Скотинин, Митрофан) и положительных (Софья, Стародум, Милон, Правдин) . Фонвизин изобразил Скотининых тупыми, жестокими и подлыми людьми. У читателя он вызвал глубокое презрение к ним. К крепостным крестьянам Простакова относится с презрением "А ты, рассуждение, здравые мысли, доводы-это все ей не доступно. Простакова очень любит своего сына "Обойми меня, друг мой сердечный... ". Имя неуча Митрофанушки, которого, кроме обжорства и голубятни ничего не интересует, стало нарицательным "Да я не возьму в толк, о чем спрашивают". Фамилия Скотинина говорит сама за себя. Он очень любит свиней. Простаков во всем подчиняется своей жене и во всем ей потакает. Софья умная добрая девушка. Её дядя Стародум воспитан в Петровское время. Он человек чести и слова "Начинаются чины перестает истина". Милон, жених Софьи, офицер. Правдин в произведении является "освободителем" крепостных крестьян. Благодаря его усилиям в поместье Простаковых никто не пострадает. Учитель Цыфиркин, отставной офицер, показывает себя с хорошей сторон, когда отказался от денег. Вральман раньше был извозчиком, но потом пошел в учителя. Ничему полезному Митрофана он не научил "Как путто пы до арифметики пыли люди тураки ничотные! " В конце пьесы госпожа Простакова раскаивается, а Митрофан показывает себя с плохой стороны, причиняет боль своей матери "Да отвяжись, матушка, как навязалась... " Как мне кажется, в этом произведении добро победило зло. В итоге крепостным крестьянам стало лучше, а другие помещики стали учиться на их опыте и не обижают своих подданных
Дванадцятирічна Меґі, дочка палітурника Мортімера Фольхарта, обожнює книжки. Цього вона навчилася у свого батька, якого ніжно називає «книжковим лікарем». Дівчинка зовсім не пам’ятає матері, але не відчуває себе знедоленою, бо живе в чарівному світі, сповненому любові, фантазії і пригод, — світі чудових книжок. її батько Мо є книжковим фанатом, саме він навчив Меґі цінувати красу друкарського слова. Але, крім цієї пристрасті, вони ще володіють дивовижним даром — оживлювати героїв із прочитаних ними вголос книжок. Однак ця таємниця, як і обставини зникнення її мами, розкрилася дівчинці лише під час незвичайних подій: неочікуваних, жахливих і нереальних. Ще на початку твору авторка розповідає про сховок Меґі — скриньку з книжками, яку вона неодмінно бере із собою в кожну подорож. Саме книжки навчили дівчинку мислити, відрізняти добро від зла, поважати кожну людину й бажати всім щастя. Лише така позитивна героїня здатна побороти темні сили, не допустити світове зло на Землю й визволити власних батьків. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Меггі з гідністю проходить через усі випробування, бо має сильний характер, веселу вдачу й допитливий розум. А ще вона відкрита до спілкування, любить своїх рідних та оточуючих її персонажів (тим паче, якщо це персонажі її улюблених книжок), уміє побороти почуття страху й сміливо йде до власної мети. Усі ці моральні якості вона взяла з книжок, які її скрізь оточують і є її найбільшим скарбом.
Комедия "Недоросль" была написана Денисом Ивановичем Фонвизиным в 1781году. Одной из центральных проблем было воспитание. В то время в России была идея просвященной монархии. Вторая проблема- это жестокое обращение с крепостными крестьянами. Крепостное право подвергалось резкому осуждению. В то время только смелый человек мог написать такое. Во все времена во всех произведениях основной частью сюжета была борьба добра и зла внутри человека, а в "Недоросли" добрые люди борются со злыми людьми. Герои комедии делятся на отрицательных (госпожа Простакова, господин Скотинин, Митрофан) и положительных (Софья, Стародум, Милон, Правдин) . Фонвизин изобразил Скотининых тупыми, жестокими и подлыми людьми. У читателя он вызвал глубокое презрение к ним. К крепостным крестьянам Простакова относится с презрением "А ты, рассуждение, здравые мысли, доводы-это все ей не доступно. Простакова очень любит своего сына "Обойми меня, друг мой сердечный... ". Имя неуча Митрофанушки, которого, кроме обжорства и голубятни ничего не интересует, стало нарицательным "Да я не возьму в толк, о чем спрашивают". Фамилия Скотинина говорит сама за себя. Он очень любит свиней. Простаков во всем подчиняется своей жене и во всем ей потакает. Софья умная добрая девушка. Её дядя Стародум воспитан в Петровское время. Он человек чести и слова "Начинаются чины перестает истина". Милон, жених Софьи, офицер. Правдин в произведении является "освободителем" крепостных крестьян. Благодаря его усилиям в поместье Простаковых никто не пострадает. Учитель Цыфиркин, отставной офицер, показывает себя с хорошей сторон, когда отказался от денег. Вральман раньше был извозчиком, но потом пошел в учителя. Ничему полезному Митрофана он не научил "Как путто пы до арифметики пыли люди тураки ничотные! " В конце пьесы госпожа Простакова раскаивается, а Митрофан показывает себя с плохой стороны, причиняет боль своей матери "Да отвяжись, матушка, как навязалась... " Как мне кажется, в этом произведении добро победило зло. В итоге крепостным крестьянам стало лучше, а другие помещики стали учиться на их опыте и не обижают своих подданных
Объяснение:
Відповідь:
Меггі з твору «Чорнильне сердце»
Дванадцятирічна Меґі, дочка палітурника Мортімера Фольхарта, обожнює книжки. Цього вона навчилася у свого батька, якого ніжно називає «книжковим лікарем». Дівчинка зовсім не пам’ятає матері, але не відчуває себе знедоленою, бо живе в чарівному світі, сповненому любові, фантазії і пригод, — світі чудових книжок. її батько Мо є книжковим фанатом, саме він навчив Меґі цінувати красу друкарського слова. Але, крім цієї пристрасті, вони ще володіють дивовижним даром — оживлювати героїв із прочитаних ними вголос книжок. Однак ця таємниця, як і обставини зникнення її мами, розкрилася дівчинці лише під час незвичайних подій: неочікуваних, жахливих і нереальних. Ще на початку твору авторка розповідає про сховок Меґі — скриньку з книжками, яку вона неодмінно бере із собою в кожну подорож. Саме книжки навчили дівчинку мислити, відрізняти добро від зла, поважати кожну людину й бажати всім щастя. Лише така позитивна героїня здатна побороти темні сили, не допустити світове зло на Землю й визволити власних батьків. Вирощую відрами у себе вдома, а потім беру і продаю! Меггі з гідністю проходить через усі випробування, бо має сильний характер, веселу вдачу й допитливий розум. А ще вона відкрита до спілкування, любить своїх рідних та оточуючих її персонажів (тим паче, якщо це персонажі її улюблених книжок), уміє побороти почуття страху й сміливо йде до власної мети. Усі ці моральні якості вона взяла з книжок, які її скрізь оточують і є її найбільшим скарбом.
Пояснення: