Объяснение:Людмила является княжной, младшей дочерью великого князя Владимира, царствующего в Киеве. Известно, что у Людмилы есть несколько братьев:
"Но что сказал великий князь?"
"В толпе могучих сыновей,
С друзьями, в гриднице высокой
Владимир-солнце пировал;
Меньшую дочь он выдавал
За князя храброго Руслана..."
"А то давно пора бы мне
Подумать о младой княжне..."
Княжна Людмила является невестой (а затем женой) храброго князя Руслана:
"И все глядят на молодых:
Невеста очи опустила..."
Возраст Людмилы - 17 лет:
"А девушке в семнадцать лет
Какая шапка не пристанет!"
По словам автора, Людмила - красивая, прекрасная девушка:
"Читатель, расскажу ль тебе,
Куда красавица девалась?"
"Что делает моя княжна,
Моя прекрасная Людмила?"
"Моя прекрасная Людмила,
По солнцу бегая с утра..."
О внешности Людмилы известно следующее:
"Княжне воздушными перстами
Златую косу заплела..."
"Лазурный, пышный сарафан
Одел Людмилы стройный стан;
Покрылись кудри золотые..."
"Красы, достойные небес,
И обувь легкая сжимает
Две ножки, чудо из чудес."
"Невольно кудри золотые
С лилейных плеч приподняла;
Невольно волосы густые
Рукой небрежной заплела..."
У Людмилы приятный голос:
"Нередко под вечер слыхали
Ее приятный голосок..."
По словам автора, Людмила - милая, чувствительная, скромная, верная, хотя и немного ветренная девушка:
"Ax, как мила моя княжна!
Мне нрав ее всего дороже:
Она чувствительна, скромна,
Любви супружеской верна,
Немножко ветрена... так что же?
Еще милее тем она.
Всечасно прелестию новой
Умеет нас она пленить..."
Сразу после свадьбы с Русланом Людмила исчезает, похищенная злодеем Черномором. Старик заточает девушку в своем дворце:
"...Узнай, Руслан: твой оскорбитель
Волшебник страшный Черномор,
Красавиц давний похититель..."
Во дворце Черномора Людмила купается в роскоши, но богатства злодея не подкупают ее. Людмила тоскует по своему возлюбленному Руслану, а также по отцу и братьям:
"Увы, ни камни ожерелья,
Ни сарафан, ни перлов ряд,
Ни песни лести и веселья
Ее души не веселят..."
"...Вдали от милого, в неволе,
Зачем мне жить на свете боле..." (Людмила о Руслане)
"К родимым киевским полям
В забвенье сердца улетает;
Отца и братьев обнимает..."
В конце концов Руслан Людмилу из дворца Черномора и пробуждает ее от колдовского сна:
"И чудо: юная княжна,
Вздохнув, открыла светлы очи!"
Таков цитатный образ и характеристика Людмилы в поэме "Руслан и Людмила" А. С. Пушкина: описание внешности и характера героини в цитатах.
Творчість О.Генрі – потужне джерело добра й людяності. Його новели зачаровують, захоплюють, радують, веселять і захоплюють читача, будять у його душі цілий мир добрих почуттів, вселяють оптимізм і надію. Одна із кращих нью-йоркських новел О.Генрі – «Дарунки волхвів». У великому нью-йоркському будинку живе молода сім’я – Джим і Делла. Вони дуже бідні, але жагуче люблять один одного. Перед Різдвом вони вирішують пожертвувати найдорожчим з того, що в них є, щоб зробити один одному подарунки
Джим і Делла уміють бути щасливими, живучи в бідній квартирці на двадцять доларів у тиждень. Герої так сильно люблять один одного, що здатні без роздумів пожертвувати найдорожчим, що в них було: Делла – своїми розкішними волоссями, які могли «змусити померкнути всі прикраси й убрання її величності» (цариці Савской), а Джим – фамільними золотими годинниками, побачивши які, цар Соломон рвав би «на собі бороду від заздрості». Любов до іншого пересилила любов до якихось матеріальних цінностей. Хоча мені здається, що любов Джима й Делли настільки сильна й теперішня, що вона теж відчутна – ця любов просвічує крізь всі рядки новели
Ця історія зовсім не зіпсувала закоханим різдвяне свято, тому що вони одержали в подарунок ще один доказ любові один одного й були дуже щасливі
На перший погляд здається, що новела майже анекдотична, але її навряд чи можна назвати смішний або веселої, у ній відчувається гіркий смак. Але, з іншого боку, ця смішна невдача з подарунками – теперішня казкова різдвяна історія, що проявляє кращі якості звичайних людей: самовідданість їхньої любові, жертовність, щиросердечну щедрість. Новела, як різдвяна зірка, за якої йшли волхви два тисячоріччя тому назад, випромінює світло надії
«З усіх, хто підносить і приймає дарунки, істинно мудрі лише подібні їм, – пише О. Генрі. – По всіх усюдах. Вони і є волхви».
Джим і Делла мають справжню щиросердечну щедрість, уміють любити й жертвувати заради цієї любові тим, що имдорого.
Объяснение:Людмила является княжной, младшей дочерью великого князя Владимира, царствующего в Киеве. Известно, что у Людмилы есть несколько братьев:
"Но что сказал великий князь?"
"В толпе могучих сыновей,
С друзьями, в гриднице высокой
Владимир-солнце пировал;
Меньшую дочь он выдавал
За князя храброго Руслана..."
"А то давно пора бы мне
Подумать о младой княжне..."
Княжна Людмила является невестой (а затем женой) храброго князя Руслана:
"И все глядят на молодых:
Невеста очи опустила..."
Возраст Людмилы - 17 лет:
"А девушке в семнадцать лет
Какая шапка не пристанет!"
По словам автора, Людмила - красивая, прекрасная девушка:
"Читатель, расскажу ль тебе,
Куда красавица девалась?"
"Что делает моя княжна,
Моя прекрасная Людмила?"
"Моя прекрасная Людмила,
По солнцу бегая с утра..."
О внешности Людмилы известно следующее:
"Княжне воздушными перстами
Златую косу заплела..."
"Лазурный, пышный сарафан
Одел Людмилы стройный стан;
Покрылись кудри золотые..."
"Красы, достойные небес,
И обувь легкая сжимает
Две ножки, чудо из чудес."
"Невольно кудри золотые
С лилейных плеч приподняла;
Невольно волосы густые
Рукой небрежной заплела..."
У Людмилы приятный голос:
"Нередко под вечер слыхали
Ее приятный голосок..."
По словам автора, Людмила - милая, чувствительная, скромная, верная, хотя и немного ветренная девушка:
"Ax, как мила моя княжна!
Мне нрав ее всего дороже:
Она чувствительна, скромна,
Любви супружеской верна,
Немножко ветрена... так что же?
Еще милее тем она.
Всечасно прелестию новой
Умеет нас она пленить..."
Сразу после свадьбы с Русланом Людмила исчезает, похищенная злодеем Черномором. Старик заточает девушку в своем дворце:
"...Узнай, Руслан: твой оскорбитель
Волшебник страшный Черномор,
Красавиц давний похититель..."
Во дворце Черномора Людмила купается в роскоши, но богатства злодея не подкупают ее. Людмила тоскует по своему возлюбленному Руслану, а также по отцу и братьям:
"Увы, ни камни ожерелья,
Ни сарафан, ни перлов ряд,
Ни песни лести и веселья
Ее души не веселят..."
"...Вдали от милого, в неволе,
Зачем мне жить на свете боле..." (Людмила о Руслане)
"К родимым киевским полям
В забвенье сердца улетает;
Отца и братьев обнимает..."
В конце концов Руслан Людмилу из дворца Черномора и пробуждает ее от колдовского сна:
"И чудо: юная княжна,
Вздохнув, открыла светлы очи!"
Таков цитатный образ и характеристика Людмилы в поэме "Руслан и Людмила" А. С. Пушкина: описание внешности и характера героини в цитатах.
Творчість О.Генрі – потужне джерело добра й людяності. Його новели зачаровують, захоплюють, радують, веселять і захоплюють читача, будять у його душі цілий мир добрих почуттів, вселяють оптимізм і надію. Одна із кращих нью-йоркських новел О.Генрі – «Дарунки волхвів». У великому нью-йоркському будинку живе молода сім’я – Джим і Делла. Вони дуже бідні, але жагуче люблять один одного. Перед Різдвом вони вирішують пожертвувати найдорожчим з того, що в них є, щоб зробити один одному подарунки
Джим і Делла уміють бути щасливими, живучи в бідній квартирці на двадцять доларів у тиждень. Герої так сильно люблять один одного, що здатні без роздумів пожертвувати найдорожчим, що в них було: Делла – своїми розкішними волоссями, які могли «змусити померкнути всі прикраси й убрання її величності» (цариці Савской), а Джим – фамільними золотими годинниками, побачивши які, цар Соломон рвав би «на собі бороду від заздрості». Любов до іншого пересилила любов до якихось матеріальних цінностей. Хоча мені здається, що любов Джима й Делли настільки сильна й теперішня, що вона теж відчутна – ця любов просвічує крізь всі рядки новели
Ця історія зовсім не зіпсувала закоханим різдвяне свято, тому що вони одержали в подарунок ще один доказ любові один одного й були дуже щасливі
На перший погляд здається, що новела майже анекдотична, але її навряд чи можна назвати смішний або веселої, у ній відчувається гіркий смак. Але, з іншого боку, ця смішна невдача з подарунками – теперішня казкова різдвяна історія, що проявляє кращі якості звичайних людей: самовідданість їхньої любові, жертовність, щиросердечну щедрість. Новела, як різдвяна зірка, за якої йшли волхви два тисячоріччя тому назад, випромінює світло надії
«З усіх, хто підносить і приймає дарунки, істинно мудрі лише подібні їм, – пише О. Генрі. – По всіх усюдах. Вони і є волхви».
Джим і Делла мають справжню щиросердечну щедрість, уміють любити й жертвувати заради цієї любові тим, що имдорого.