Какова настоящая фамилия Антония Погорельского? а) Алексей Перовский б) Александр Петровский в) Алексей Петров

Вопрос № 2 Как называлась школа на Васильевском Острове, в которой жил Алёша?

а) пансион б) училище в) интернат

Вопрос № 3 Что делал Алеша по воскресеньям и по праздникам:

а ) играл б) рисовал в) читал.

Вопрос № 4 Что привлекало Алёшу за двором, отделённым деревянным забором из барочных досок?

а) переулок б) площадь в) магазин

Вопрос № 5 Как звали любимую черную хохлатую курицу главного героя?

а) Чернавка б) Черница в) Чернушка

Вопрос № 6 Чтобы кухарка не зарезала Чернушку, Алеша дал ей:

а) империал б) жемчужину в) драгоценный камень.

Вопрос № 7 Кто подарил герою эту золотую монету?

а) мама б) бабушка в) директор пансиона

Вопрос № 8 Какая должность была у хохлатой любимицы Алёши?

а)министр иностранных дел б) главный министр в) главный писарь

Вопрос № 9 На кого пригласили Алёшу поохотится подземные жители?

а) на мышей б) на тараканов в) на крыс

Вопрос № 10 Какой подарок сделал король Алеше? О нем он сказал такие слова:"Пока оно будет у тебя, ты всегда знать будешь урок свой, какой бы тебе ни задали…"

а)бобовое зернышко б) конопляное семечко в) горошинку

Вопрос № 11 После того, как король подарил Алёше зернышко какое чувство мальчика "… дошло до того, что он принимал, не краснея, похвалы, которыми его осыпали. Он много стал о себе думать, важничал перед другими мальчиками и вообразил, что он гораздо лучше и умнее всех их"?

а) самоуважение б) самолюбие в) чувство собственного достоинства

Вопрос № 12 Когда по Петербургу разнесся слух о необыкновенных Алеши, в пансион несколько раз приезжал :

а ) император б)директор училищ в)чиновник – смотритель.

Вопрос № 13 Когда учитель задал Алеше выучить 20 страниц, мальчик не смог ответить урок потому что:

а) он растерялся

б) конопляное семечко потеряло свою волшебную силу

в) Алёша потерял конопляное зернышко

Вопрос № 14 Наказав Алешу, учитель приказал :

А) поставить его на крупу б) посадить его на хлеб и воду в) закрыть в тёмном чулане

Вопрос № 15 Вставьте пропущенное слово: " Не полагай, – отвечала Чернушка, – что так легко исправиться от пороков, когда они уже взяли над нами верх. Пороки обыкновенно входят в дверь, а выходят в ..., и потому, если хочешь исправиться, то должен беспрестанно и строго смотреть за собою."

а) окно б) форточку в) щёлочку

Вопрос № 16 "Алеша бросился целовать маленькие ручки министра. Схватив его за руку, он увидел на ней что-то блестящее, и в то же самое время какой-то необыкновенный звук поразил его слух". Что увидел герой на руках Чернушки?

а) цепь б) кольцо в) веревку

Вопрос № 17 Какой поступок совершил Алёша, когда себя, рассказал учителю о подземных жителях?

а) безответственность б) предательство в) безразличие

Вопрос № 18 Что случилось с подземными жителями после того, как тайна раскрылась?

а) Они все погибли б) Они все стали курицами и петухами в) Они вынуждены были покинуть

обжитое место

Вопрос № 19 Какое чувство испытал мальчик после того, как предал подземных жителей?

а) отчаяние б) раскаяние в) страх

Вопрос № 20 Сколько времени у Алеши была горячка?

а) шесть дней б) шесть недель в) двенадцать дней​

Учому ж різниця між поетом та бертольдом? читач одразу бачить, що відмінності між вдачами цих персонажів принципові. вже в першій частині твору поет говорить про своє життя: він почуває себе вільним і багатим. його  думи  несуть його, куди він захоче, за своєї творчої уяви, особливого світосприйняття він, здається, може осягнути весь світ, тож весь світ належить поетові. поет не відчуває себе самотнім чи нещасним: його завжди оточує молодь яка дослухається його слів, подумки він завжди з людьми, з народом, з природою. бертольдові важко це зрозуміти. авторка так характеризує свого персонажа, лицаря бертольда: був він гордий та завзятий,але ж тільки на упертістьта на гордощі багатий.у житті ж бертольд має зовсім інші цілі, він приземлений та практичний. і здавалося б, нічого немає поганого в практичності, але така тонка межа між життєвою практичністю та приземленістю, бездуховністю. лицареві важко оцінити щось, що не можна побачити: краса духу, сила мистецтва йому фантомами, ілюзіями: я б віддав отой химернийтвій таємний світ надхмарнийза наземне справжнє графство,за підхмарний замок гарний.але коли лицар чує слова поета, навіть він не може встояти перед ними, навіть він визнає силу слова: довго й лицар слухав пісню,далі мовив на відході: «що за дивна сила слова! ворожбит якийсь, та й годі! » пізніше лицар не раз упевнюється в магічній силі слова: поет йому завоювати серце коханої за серенади, пісні поета війську здобути перемогу… але коли бертольд повертається з військового походу, він встановлює свої порядки в графстві: податки та мита роблять життя народу нестерпним, а про справедливість законів годі й мріяти. тоді співці знову беруться до справи: силою свого слова вони і звеселяють людей, і нагадують про те, що справедливість існує, але її треба вибороти, не миритися зі своєю долею, а боротися за краще  майбутнє. але, як виявляється, лицар бертольд визнає цілу слова тільки тоді, коли воно стоїть на сторожі його інтересів. без жодного покору сумління правитель вирішує підкупити співця, все ще вірячи в те, що за іронії все можливо. але поет знов виказує не тільки безкорисливість, а й небайдужість до житгя народу, до справедливості та рівності серед людей. поет відкиває пропозицію графа стати його придворним співцем: не поет, у кого думкине літають вільно в світі,а заплутались навікив золотії тонкі сіті.не поет, хто забуваєпро страшні народні рани,щоб собі на вільні рукизолоті надіть кайдани! своє життя поет, за наказом бертольда, доживає у темниці, проте він не боїться навіть ув’язнення, знаючи, що правда на його боці. він лишає по собі свої «пуми-чарівниці» та учнів, що продовжують його справу. за словами лесі українки, протистояння правителів та поетів триває і досі, а коли воно зникне, «то і мочиться давня казка, а настане правда нова». твір лесі українки «давня казка» побудований на суперечностях між двома героями — поетом і лицарем бертольдом — тобто між силою мистецтва слова та силою влади й примусу, між силою духу та орієнтацією на матеріальне. напевно, «правда нова» зараз набагато ближча, ніж за часів створення поеми: ми можемо вільно висловлювати свої думки, закінчилися страшні часи суперечок через ідеологічні переконання… але ми маємо пам’ятати про «давню казку» видатної української письменниці, аби не припуститися колишніх помилок і наближати «нову правду», втілювати її у нашому житті.

2глава грей краткое содержание: артур грэй, единственный отпрыск знатной и богатой фамилии, рос не в хижине, а в родовом замке, в атмосфере предопределённости каждого нынешнего и будущего шага. это, однако, был мальчик с живой душой, готовый осуществить своё собственное жизненное предназначение. был он решителен и бесстрашен. хранитель их винного погреба польдишок рассказал ему, что в одном месте зарыты две бочки аликанте времён кромвеля и цвет его темнее вишни, а густое оно, как хорошие сливки. бочки сделаны из чёрного дерева, и на них двойные медные обручи, на которых написано: «меня выпьет грэй, когда будет в раю». это вино никто не пробовал и не попробует. «я выпью его, — сказал грэй, топнув ногой, и сжал ладонь в кулак: — рай? он » при всем том он был в высшей степени отзывчив на чужую беду, и его сочувствие всегда выливалось в реальную . в библиотеке замка его поразила картина какого-то знаменитого мариниста. она ему понять себя. грэй тайно покинул дом и поступил на шхуну «ансельм». капитан гоп был добрым человеком, но суровым моряком. оценив ум, упорство и любовь к морю молодого матроса, гоп решил «сделать из щенка капитана»: познакомить с навигацией, морским правом, лоцией и бухгалтерией. в двадцать лет грэй купил трёхмачтовый галиот «секрет» и плавал на нем четыре года. судьба его в лисс, в полутора часах ходьбы от которого находилась каперна. с наступлением темноты вместе с матросом летикой грэй, взяв удочки, отплыл на лодке в поисках подходящего для рыбной ловли места. под обрывом за каперной они оставили лодку и развели костёр. летика отправился ловить рыбу, а грэй улёгся у костра. утром он пошёл побродить, как вдруг в зарослях увидел спящую ассоль. он долго разглядывал поразившую его девушку, а уходя, снял с пальца старинное кольцо и надел на её мизинец.