1. Деви. Вести маленькому мальчику самолет с раненным отцом это не Между отцом и сыном нет взаимопонимания, Бен считает, что Дэви — физически слабый, неактивный ребенок. Он часто раздражается-в ответ на во и действия сына, порой вообще не замечает его.
3. Трудности, совместно преодоленные испытания сплачивают и объединяют людей, даже если между ними лежит целая пропасть. Дэви и Бен своим мужеством и бесстрашием, чуткостью к боли другого и доверием друг к другу уже построили крепкий мост, сумевший связать их на всю жизнь.
4.Писателю принадлежат слова: «У меня есть рассказ «Последний дюйм» . Его суть в том, чтобы своевременно остановиться, не перейти границы. На самом деле же - это метафора. Сегодня в мире накоплено столько оружия, которое на последнем дюйме перед всемирной катастрофой оказалось человечество. Каждый должен осознать свою ответственность за судьбу мира, за судьбу цивилизации… Чтобы последний дюйм не был пройденным. Чтобы были люди на Земле…»
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
1. Деви. Вести маленькому мальчику самолет с раненным отцом это не Между отцом и сыном нет взаимопонимания, Бен считает, что Дэви — физически слабый, неактивный ребенок. Он часто раздражается-в ответ на во и действия сына, порой вообще не замечает его.
3. Трудности, совместно преодоленные испытания сплачивают и объединяют людей, даже если между ними лежит целая пропасть. Дэви и Бен своим мужеством и бесстрашием, чуткостью к боли другого и доверием друг к другу уже построили крепкий мост, сумевший связать их на всю жизнь.
4.Писателю принадлежат слова: «У меня есть рассказ «Последний дюйм» . Его суть в том, чтобы своевременно остановиться, не перейти границы. На самом деле же - это метафора. Сегодня в мире накоплено столько оружия, которое на последнем дюйме перед всемирной катастрофой оказалось человечество. Каждый должен осознать свою ответственность за судьбу мира, за судьбу цивилизации… Чтобы последний дюйм не был пройденным. Чтобы были люди на Земле…»
Объяснение:
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.