Образ ивана александровича хлестакова - один из самых характерных и замечательных в творчестве гоголя, "любимое дитя его фантазии". в нем сказалась страсть художника к гиперболе, преувеличениям почти гротескным, любовь к изображению "многосторонних" (в ноздревском смысле) характеров. и образ мыслей ивана александровича типичен для большинства героев гоголя: алогичность, бессвязность его речей просто ошеломляют. и, конечно, с образом хлестакова связана некоторая "чертовщина", налет фантастичности. ну, действительно, не наваждение ли: солидный и опытный городничий принимает "фитюльку" за "значительное лицо". мало того, весь город вслед за ним в припадке умопомрачения несет "ревизору" дань, умоляет о защите, старается "умаслить" этого ничтожного человечка. сюжет комедии прост и гениален. особая, гоголевская черта в нем - отсутствие со стороны мнимого ревизора каких-либо сознательных действий, чтобы обмануть чиновников. он сам попадает в непредсказуемую ситуацию и ведет себя в соответствии с ней. если бы хлестаков был мошенником, глубина замысла исчезла бы главное здесь то, что охваченные страхом чиновники сами себя обманывают ("сами себя высекли"). но в такой ситуации на месте ревизора необходим человек, наделенный совсем особыми свойствами. да нет. помилуйте. свойства эти - самые обыкновенные. ну, например, желание порисоваться, сыграть роль чуть повыше той, что человеку "предназначена". ведь это же свойственно каждому из нас "хоть на минуту", по мнению гоголя. феерическая сцена вранья на приеме у городничего проявляет это качество героя с невиданной силой. из служащего, который "только переписывает", он за несколько минут вырастает почти до "главнокомандующего", который "всякий день во дворец ездит". хлестаков - гении вранья, он переживает свой звездный час. гомерический размах ошарашивает присутствующих "тридцать пять тысяч курьеров" несутся во весь опор, чтобы разыскать героя, без него некому департаментом. солдаты при виде его "делают ружьем". суп в кастрюльке едет к нему из парижа. во мгновенье ока, как сказочный джинн, он строит и рушит целый фантастический мир - мечту современного меркантильного века, где все измеряется сотнями и тысячами рублей.
Через деякий час багато чого змінилося в житті героїв казки "Пані Метелиця".
Отже, стара пані нагородила пасербицю за працелюбність і чесність золотом. Дівчина була доброю, милосердною. Адже вона безкорисно до печі, і яблуньці. А тепер, коли дівчина стала багатою, вирішила до бідним людям.
У народі говорять, що найбільше багатство людини не золото, а здоров'я. От і вирішила пасербиця до людям, зробити їх щасливішими. Вона відкрила лікарні для бідних людей.
Не забула дівчина і про своїх знайомих — яблуньку і піч. Під час заметілі вона звернулася до пані Метелиці і попросила віддати їй яблуньку і піч. "Нехай вони не страждають, а приносять радість і собі, і людям", — сказала дівчина. Ось так і розташували піч у лікарні, а чарівну яблуньку посадили у лікарняному садочку.
Через деякий час багато чого змінилося в житті героїв казки "Пані Метелиця".
Отже, стара пані нагородила пасербицю за працелюбність і чесність золотом. Дівчина була доброю, милосердною. Адже вона безкорисно до печі, і яблуньці. А тепер, коли дівчина стала багатою, вирішила до бідним людям.
У народі говорять, що найбільше багатство людини не золото, а здоров'я. От і вирішила пасербиця до людям, зробити їх щасливішими. Вона відкрила лікарні для бідних людей.
Не забула дівчина і про своїх знайомих — яблуньку і піч. Під час заметілі вона звернулася до пані Метелиці і попросила віддати їй яблуньку і піч. "Нехай вони не страждають, а приносять радість і собі, і людям", — сказала дівчина. Ось так і розташували піч у лікарні, а чарівну яблуньку посадили у лікарняному садочку.