Какие сатирические произведения Булгакова вам известны? Какое место среди них занимает (по проблематике и характеру изображения действительности) повесть «Собачье сердце»?
Какое произведение Булгакова похоже по замыслу и фабуле на «Собачье сердце»? Какие ещё произведения русской и зарубежной литературы можно соотнести с булгаковской повестью?
С чем, по вашему мнению, был связан более чем шестидесятилетний запрет на публикацию повести?
О чём размышляет Шарик в начале повести? Насколько близки его размышления автору? Чем Шарик не похож на других собак, описанных в литературе?
Каковы истоки фабулы повести? Почему Булгаков обращается к фантастике и называет свою повесть «чудовищной историей»? Зачем потребовалось превращение собаки в человека? Каков политический подтекст этого превращения?
На кого из героев русской литературы похож профессор Преображенский?
Каков род занятий профессора Преображенского? Объясняется ли в повести, благодаря чему профессор стал «мировым светилом»? Почему он не опасается Швондера?
Профессор Преображенский, по вашему мнению, вызывает скорее симпатию или антипатию у читателя? Почему?
Использует ли Булгаков приёмы комического при создании образа профессора?
Каковы убеждения Филиппа Филипповича? За что он, по его же словам, «не любит пролетариата»? Какие фразы профессора можно считать афористическими?
Как меняется по ходу сюжета поведение Шарика-Шарикова – с того момента, как он попал в дом профессора, до назначения на пост заведующего подотделом очистки?
Как вы думаете, почему в очеловеченной собаке тёмное, агрессивное начало? Какие поступки Шарикова об этом свидетельствуют?
Кто виноват в изменении характера и поведения Шарикова? Мог ли из Шарикова получиться порядочный человек без влияния Швондера?
Литературный критик М. Золотоносов считает, что «Преображенский в создании Шарикова виноват не меньше Швондера»? Согласны ли вы с этим утверждением?
В какой момент профессор принимает решение об обратном превращении? Почему он не делает этого раньше?
Каково значение имён и фамилий в повести? Есть ли в произведении символические даты?
В чём философский смысл повести? Можно ли считать её финал «хэппи-эндом»? Почему?
В «Повести о Петре и Февронии Муромских» , тема христианской веры проходит с самого начала и до конца. Это говорит о том,какое место занимает религия в жизни древнерусского человека. Герои повести в своем поведении помнят о христианских понятиях о добре и зле, о своем месте,которое они занимают среди людей. В своей жизни они исповедуют нравственные ценности,такие как трудолюбие, ум, знания, любовь, верность. Они окончили свою жизнь тихо, спокойно. Люди пытались положить их тела в разные гробы, но наутро тела были вместе, в одном гробу, рядышком. Это чудо - символ огромной любви Петра и Февронии. Она была так сильна, что даже после смерти соединяла их вместе. Неразумные люди и при жизни хотели разлучить влюбленных,и после смерти даже не посмотрели на завещание- похоронить их вместе. Но утром тела Петра и Февронии нашли рядом. То есть и после смерти они защищают свои чувства от нападок грубых людей.
Відповідь:
Пояснення:
Чому Біблія є найвідомішою книгою в історії людства? Що робить її унікальною, що відрізняється від всіх інших книг? У чому її справжня цінність?
Біблія – це книга, через яку Сам Бог відкривається людству. Це – Слово Боже
Сам Бог дав цю Книгу людям. У ній Він відкрив людині Свою Божественну сутність. Біблія відповідає на такі одвічні питання як: походження Всесвіту і людини, сенс життя, що чекає людину після смерті, що робить людину по-справжньому щасливим, і т.д.
Розповідають, як одного разу відомий англійський фізик Майкл Фарадей сидів за письмовим столом і читав Біблію. До нього увійшов його друг і побачив, що Фарадей сидить обхопивши голову руками. Друг злякано запитав: "Що з тобою, Майкл? Ти погано себе почуваєш?" "О ні, - відповів Фарадей, - Я дивуюся, чому люди з багатьох важливих питань воліють блукати в невідомості, тоді як Бог подарував їм таку чудову книгу Одкровення ?!"
Як же з'явилася Біблія, невже Бог власноруч писав її слова? Звичайно, ні. Текст Біблії був написаний близько 40 різними людьми протягом приблизно 1600 років. Але те, що ці люди написали, походило не від них самих, а від Того, Хто дав їм потрібні слова для цього, надихнув їх.
Слово «Біблія» – грецького походження, означає «книжки» чи «зібрання книжок». Ці книжки становлять Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберегла Писання в незмінному і безпомилковому вигляді.
Біблія складається з Книг Старого і Нового Завіту.
Написання Біблії розпочалося давньоєврейською мовою і тривало майже 1600 років, починаючи від 1513 року до Н. Х. У ньому брали участь 40 різних людей – пастухи, рибаки, царі, пророки, лікар.
До Старого Заповіту увійшло 39 книг. Перші п’ять («Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення закону») написав пророк Мойсей. Єврейською вони називаються «Тора» – закон, – і описують історію ізраїльського народу. Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні, серед яких привертає увагу Книга Псалмів. Вона складається з 150 псалмів, створених за 2000 років до Н.Х. Далі до складу Старого Заповіту ввійшли Книги пророків.
Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони з’явилися вже після Різдва Христового, яке звіщали пророки. Писали їх натхненні Святим Духом учні самого Ісуса Христа. Йдеться про чотири Євангелія – від Матвія, Марка, Луки та Іоана, написані в кінці першого століття. Сюди ввійшли також «Діяння святих апостолів» (автор – апостол Лука), «Послання апостола Павла», Соборні послання та «Об’явлення» Іоана Богослова. У цій частині Біблії викладені нові завіти й обітування Божі людям, розкривається новий «союз» Бога з людиною, що грунтується на крові й стражданнях Ісуса Христа.
Отже, Бог є Автором Біблії. Це ми можемо побачити в тому, що Біблію писали зовсім різні люди, що жили в різні століття і навіть тисячоліття, що мали різну освіту і соціальне становище, були виходцями з різних національностей і культурних традицій – і між тим, що вони написали немає протиріч. Навпаки, вони тільки доповнюють один одного, сприяючи більш глибокому розумінню суті істин викладених у Біблії.