Какие поступки сверстников и черты их характеров вызывают моё восхищение в произведении паустовского, платонова, и астафьева? 1) в какой семье воспитывался герой ? 2) кто его родители, ближайшее окружение, чем они занимались? 3) как они влияли на образование героя , его воспитания , взгляды на жизнь? 4) что мы узнаём о герое до его появления в произведении? 5) какие приёмы использует автор для создания образа героя ( выбор имени, обстановка поевления героев в произведении, портрет, речь, мир вещей, поступки героя, оценка героя другими персонажами, самооценка)? 6) каково авторское отношение героя, как оно вырожается? буду блогодарна зарание ! ​

Ярема – типовий представник повсталого народу (за поемою тараса шевченко “”)  ярема – узагальнений художній образ повстанця-. у передмові до поеми т. шевченко зазначив, що «галайда вполовину видуманий» , а в примітці додав: «… між звенигородкою і вільшаною по старому шляху боровиків хутір і корчма, де б то ярема байстрюк, а потім галайда був … наймитом» . це вказує на те, що образ яреми-наймита, а згодом повстанця- має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві, бажанню автора показати позитив характеру героя. ярема постає як типовий образ повстанця-, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. це почуття приводить ярему в загін максима залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. він буває страшний у своєму праведному гніві: «а ярема – страшно глянуть – по три, по чотири так і кладе» .  образи залізняка i гонти надихали шевченка змалку, з тих часів, коли він слухав пiснi кобзарів, у тому числі присвячені колiївщинi. зрозуміло, чому вони постають у поемі зромантизованими та у дечому зiдеалiзованими. «лiта орел, лiта сизий попiд небесами, гуля максим, гуля батько степами, лісами» . i образ, i стиль зображення шевченко запозичує у народної пiснi, підкреслюючи народність залізняка, який: i воює, i гарцює з усієї сили. залізняк замальовується як цiлiсна особистість, що живе лише однією метою, проте це не заважає йому співчувати простим людям (наприклад яремі) i взагалі бути близьким до них, за що називають його «батьком» . він вміє не лише битися, а й вчасно підбадьорити ів, підтримати їхній бойовий дух. його образ – образ улюбленця народу, «громади в сіряках» . ярема, виведений в поемі саме як представник цього народу, символічно стає залiзняковi за сина: придбав максим собi сина на всю україну. хоч нерiдний син ярема, а щира дитина. залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «у нас один старшина – батько максим» . таким батьком виступає залізняк протягом усього повстання. він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана. кобзар волох співає про нього: …наш отаман, орел сизокрилий! нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу. родиною йому були , найбільшим багатством – любов і повага товаришів: залізняк – це втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів.  суворими барвами змальовано івана гонту. головна його риса – почуття обов'язку перед народом, відданість його інтересам. автор навмисне підкреслює його винятковість, навіть перебільшує риси його характеру – мужність, незалежність, силу волі. приєднавшись до повстанців, узявши в руки «свяченого ножа» , гонта ні перед чим не зупиняється. особливо яскраво це показано у глибоко трагічній сцені вбивства гонтою своїх дітей. образ гонти як людини шевченко змальовує в дусі народних традицій. своїх дітей, що стали католиками, він убиває в ім'я того, щоб не було поговору, щоб не було зради. саме цим зумовлені його слова, звернені до мертвих синів: сини мої, сини мої! на ту україну дивіться: ви за неї й я за неї гину.

Оба рассказа описывают нам одну ситуацию: замужняя женщина влюбляется в другого мужчину. Но герои идут совершенно разными путями. Если в "О любви" Алёхин с Анной Алексеевной решают оставить всё как есть, заглушить свои чувства, убить их в себе. Они поступали благородно по отношению к другим: детям, Лугановичу, обществу в целом. В "Кавказе" рассказчик решает, что счастья на всех может не хватить и уезжает с любимой на юг. В этом рассказе описывается красивая, но трагичная любовь. Ещё одно различие в том, что в произведении Чехова герои любили друг друга всем сердцем, от души. Но в рассказе Бунина любовь была мимолётна и легкомысленна. Это можно доказать например тем, что рассказчик поощрял ложь возлюбленной мужу, но, тем не менее, он не собирался с ней оставаться надолго. Через недели две-три они снова вернулись бы в Москву и не смогли бы снова быть вместе. Кроме того, Анна Алексеевна продолжала хорошо и с нежностью относиться к своему мужу, но героиня рассказа Чехова отзывалась о своём супруге, как об эгоистичном, самовлюблённом человеке. Нельзя однозначно сказать, кто из них прав. В рассказах противопоставлены две точки зрения, и обе они верны и неверны одновременно. Какой путь лучше решать только нам.