П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Тематична-атестаційна робота
з світової літератури на тему:
"Антон Павлович Чехов"
Антон Павлович Чехов.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Объяснение:
надеюсь
говорил: "Спешите делать добро". Если мы будем сначала просто не
обращать внимания на чужое горе, заглушать голос собственной
совести, убеждая себя в том, что потом наверстаем упущенное, а пока и
без того много забот, то тем самым мы убьем в себе самое ценное
качество делать добро. Это огрубляет наше сердце,
покрывает его непроницаемой коркой, сквозь которую уже не
пробьются мольбы о . После потери доброты происходит
неминуемая потеря нравственности. Такой человек уже на
все. Необходимо бороться с этим, не допускать перерождения человека,
и не удивительно, что очень большая часть произведений современных
писателей посвящена этой теме. Авторы призывают нас быть добрее и
сердечнее относиться друг к другу, вспоминая историю, уроки
войны.
Одним из таких авторов был В.Шукшин. Это был человек
многогранного таланта: актер, режиссер, писатель. От всех его созданий
веет душевной теплотой, искренностью, любовью к людям. Однажды
писатель скажет: "Каждый настоящий писатель, конечно же, психолог,
но сам больной". Вот этой-то болью за людей, за их порой пустую и
никчемную жизнь проникнуты рассказы Шукшина.
В сборнике рассказов "Беседы при ясной луне" Шукшин показывает
нам новый тип героя. Это "чудик" (есть у него и рассказ с таким
названием). Чудики Шукшина - это люди, стремящиеся создать
"праздник души", живущие просто, естественно, не делая другим зла.
Таковы герои рассказов "Чудик", "Микроскоп", "Мастер". Но их
стремление сделать "людям как лучше" постоянно натыкается на стену
непонимания, отчужденность, даже враждебность. Таково, например,
столкновение "Чудика" с женой брата Зоей Ивановной, за что-то
невзлюбившей Чудика. К этому же типу героев принадлежит и герой
сценария "Калина красная".
Егор Прокудин в "Калине красной" - образ человека, глубоко
переживающего. Из темного воровского мира он шагнул в новое и
светлое. Его душа осталась чистой, он не хочет возвращаться в
. Автор показывает, что истинная доброта и нравственность не
могут исчезнуть. Герой произведения "Живет такой парень..." поражает
непосредственностью и добротой. Он может что-то наивно "загнуть", но
в душе он прекрасен. Василий Шукшин, показывая таких людей,
заставляет поверить в добро, в его силу.
В этом отношении очень интересна и повесть А. Алексина "Больные и
здоровые". Автора интересуют нравственно больные люди, тот
огромный вред, который они приносят. В больнице работает молодой
талантливый хирург под руководством безнравственного и бездарного
человека. Думая только о своем благополучии и спокойствии, человек
забывает о том, что он носит белый халат, что его дело - лечить людей.
Чтобы в срок сделать ремонт, он закрывает больницу и буквально
выгоняет больных. Когда под окнами больницы происходит авария, он
вместо того, чтобы немедленно отправить пострадавших в
операционную, дает указание переправить их в другую больницу, так
как боится, что они могут умереть, а ему тогда "влетит". Этому человеку
противостоит молодой специалист. Конфликт был очень острым. Автор
без прикрас показывает, как главврач пользуется поддержкой
высокопоставленных особ. Велики его нравственные преступления.
Сами больные тоже сумели выступить против зла. И тем самым автор
призывает нас бороться, а не закрывать глаза на безнравственность, он
пишет о силе добра и благородства людей, вырвал"
их из беды.
В повести Г. Щербаковой "Вам и не снилось" показано неправильное
понимание нравственности взрослыми. Их нечуткое отношение к
душам любящих привело к трагедии. Не дали соединиться двум
любящим сердцам, и это привело к гибели одного из героев. Финал
этой повести - призыв ко всем нам. Как хочется крикнуть: "Люди,
будьте добрыми друг к другу, будьте чуткими!" Нравственность и
доброта - великие силы, и надо правильно их понимать.
Добро воспитывает и возвеличивает человека, злость и равнодушие
унижают его. "Если ты равнодушен к страданиям других, ты не
заслуживаешь названия человека", - говорил Саади.
Объяснение:взяла с инета