Д. И. Фонвизин написал свою комедия "Недоросль" в 1781 году. Она имела грандиозный успех и оказала огромное влияние на российское общество. Комедия до сих пор считается жемчужиной русской драматургии XVIII века и не сходит с подмостков театров.
Это произведение выдержано в основном в духе классицизма, однако в нем есть и некоторые черты реализма. Это сделало комедию подлинно новаторской для своего времени.
Для классицизма в драматургии характерно четкое деление персонажей на положительных и отрицательных (а чтобы дать понять зрителю, кто есть кто, используются "говорящие фамилии"), а также следование правилу трех единств: единство времени, места и действия.
Герои "Недоросля" делятся на отрицательных (госпожа Простакова, Скотинин) и положительных (Стародум, Милон, Софья). Легкро заметить, что фамилии многих героев - "говорящие": Правдин, Простакова, Вральман, Скотинин, Кутейкин и т.д.
Положительные герои говорят правильным литературным языком, их речи правильны и поучительны. Отрицательные же герои используют бранные и просторечные слова, но их речь более живая.
Единство места и времени в "Недоросле" соблюдено: все события комедии происходят в течение суток в одном месте: доме госпожи Простаковой. Однако единство действия соблюдено не так строго, так как в пьесе не один, а два конфликта: любовный и социально-политический.
Всіх нас навчають, що головне в людині - внутрішній світ. Не красиве волосся, не чиста шкіра, і не пишні форми, адже на цьому щастя не побудуєш.І це справді так. Звісно всі ми маємо слідкувати за собою, але не треба робити на це всю ставку! З людиною, яка має лише красиву обгортку кращими друзями не станеш, сім'ї не заведеш. Адже ті, хто слідкують лише за зовнішністю, а не читають книги, не думають, не вважають за потрібне бути розумними і ввічливими, не хочуть бути толерантними, щирими, добрими, є пустими і нецікавими. Кожен хто хоче щоб його пам'ятали і згадували як гарну, геніальну людину, має працювати над своїм внутрішнім світом. Ніхто не буде розповідати комусь іншому про людину яка є просто красивою. А от людина яка має неймовірно геніальні думки про життя, чи яка робить відкриття в науці, чи яка пише вірші, романи, статті - така людина може називатись Великою, може називатись Людиною з великої букви. Ми всі маємо прагнути бути тим, про кого їх рідні будуть з гордістю згадувати і хвалитись, що я маю такого родича. Ми всі маємо бути взаємоспівчутлими і ввічливими, допомагати один одному, адже одна людина не може перебороти зло, перемогти труднощі. Як кажуть "один в полі не воїн", отже треба бути компанійськими, не ворогувати, і як написано в Біблії "Любити ближнього свого, як самого себе" . Ми маємо розвивати в собі Людину. треба жити для того, щоб нас згадували лише як добру і хорошу людину. Не треба сквернити в собі Божий дар бути людиною. Адже лише нам дано такі блаженства як: здатність думати, любити, говорити, робити вибір.
Д. И. Фонвизин написал свою комедия "Недоросль" в 1781 году. Она имела грандиозный успех и оказала огромное влияние на российское общество. Комедия до сих пор считается жемчужиной русской драматургии XVIII века и не сходит с подмостков театров.
Это произведение выдержано в основном в духе классицизма, однако в нем есть и некоторые черты реализма. Это сделало комедию подлинно новаторской для своего времени.
Для классицизма в драматургии характерно четкое деление персонажей на положительных и отрицательных (а чтобы дать понять зрителю, кто есть кто, используются "говорящие фамилии"), а также следование правилу трех единств: единство времени, места и действия.
Герои "Недоросля" делятся на отрицательных (госпожа Простакова, Скотинин) и положительных (Стародум, Милон, Софья). Легкро заметить, что фамилии многих героев - "говорящие": Правдин, Простакова, Вральман, Скотинин, Кутейкин и т.д.
Положительные герои говорят правильным литературным языком, их речи правильны и поучительны. Отрицательные же герои используют бранные и просторечные слова, но их речь более живая.
Единство места и времени в "Недоросле" соблюдено: все события комедии происходят в течение суток в одном месте: доме госпожи Простаковой. Однако единство действия соблюдено не так строго, так как в пьесе не один, а два конфликта: любовный и социально-политический.
Ми всі маємо бути взаємоспівчутлими і ввічливими, допомагати один одному, адже одна людина не може перебороти зло, перемогти труднощі. Як кажуть "один в полі не воїн", отже треба бути компанійськими, не ворогувати, і як написано в Біблії "Любити ближнього свого, як самого себе" . Ми маємо розвивати в собі Людину. треба жити для того, щоб нас згадували лише як добру і хорошу людину. Не треба сквернити в собі Божий дар бути людиною. Адже лише нам дано такі блаженства як: здатність думати, любити, говорити, робити вибір.