у словах «перемога» і «поразка» є глибокий сенс і з цим важко посперечатися. для початку потрібно розібратися з тим, що таке перемога і що таке поразка. перемога найчастіше у людей асоціюється з виграшем. перемогти – це значить виграти у суперника в чому-небудь, будь то спорт, суперечка або щось зовсім інше. або ж успішно вести або закінчити якусь справу – це теж перемога.
поразка, навпаки, завжди асоціюють з програшем. наприклад, можна зазнати поразки від кого-небудь або невдачі у справі, отримати незадовільний результат. але дійсно поразку пов’язано лише з невдачею, а перемога тільки з успіхом?
подібне ставлення до перемоги і поразки я думаю трохи примітивно і поверхово. у спорті і правда є переможці і є переможені. але в житті часто все абсолютно по-іншому. адже ми всі по-різному розглядаємо результат, який отримуємо в кінцевому підсумку. чи то перемога чи поразка – це всього лише наше ставлення до того, що вийшло після вчинення певних дій. чому перемог обов’язково люди повинні радіти, а уражень засмучуватися? хто сказав, що саме так має бути і так нормально?
у суспільстві є свої установки або стереотипи, які в нас закладає наше ще в дитинстві, в результаті саме такі установки стають частиною наших уявлень про успіх. дійсно простіше розділити все на «біле» і «чорне». при цьому самі по собі ці «смуги» не існують, вони, чергуючись, слідують один за одним. тому, я думаю, варто враховувати, що ураження змінюються перемогами, а за перемогами можуть виникнути поразки.
так поняття «перемога» і «поразка» можуть змінюватися постійно, і не варто сильно засмучуватися, якщо вас спіткала невдача. головне, не опускати руки – весь час чогось робити, до чогось прагнути і чого домагатися; за поразкою обов’язково настане перемога – потрібно в це вірити. поразка – це лише привід переглянути свою невдачу, щось змінити в собі, стати сильніше і перемогти. кажуть «без поразок немає перемог» – і це абсолютно відображає.
нет, братцы, так любить, как душа,- любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал бог, что ни есть в тебе, - сказал тарас, и махнул рукой, и потряс седою головою, и усом моргнул, и сказал: - нет, так любить никто не может! знаю, подло завелось теперь на земле нашей : думают только, чтобы при них были хлебные стоги, скирды да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. перенимают черт знает какие бусуманские обычаи; гнушаются языком своим; свой с своим не хочет говорить; свой своего продает, как продают бездушную тварь на торговом рынке. милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость польского магната, который желтым чеботом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. но у последнего подлюки, каков он ни есть, хоть весь извалялся он в саже и в поклонничестве, есть и у того, братцы, крупица русского чувства. и проснется оно когда-нибудь, и ударится он, горемычный, об полы руками, схватит себя за голову, проклявши громко подлую жизнь свою, готовый муками искупить позорное дело. пусть же знают они все, что такое значит в русской земле товарищество! уж если на то пошло, чтобы умирать, – так никому ж из них не доведется так уми никому, нико не хватит у них на то мышиной натуры их!
у словах «перемога» і «поразка» є глибокий сенс і з цим важко посперечатися. для початку потрібно розібратися з тим, що таке перемога і що таке поразка. перемога найчастіше у людей асоціюється з виграшем. перемогти – це значить виграти у суперника в чому-небудь, будь то спорт, суперечка або щось зовсім інше. або ж успішно вести або закінчити якусь справу – це теж перемога.
поразка, навпаки, завжди асоціюють з програшем. наприклад, можна зазнати поразки від кого-небудь або невдачі у справі, отримати незадовільний результат. але дійсно поразку пов’язано лише з невдачею, а перемога тільки з успіхом?
подібне ставлення до перемоги і поразки я думаю трохи примітивно і поверхово. у спорті і правда є переможці і є переможені. але в житті часто все абсолютно по-іншому. адже ми всі по-різному розглядаємо результат, який отримуємо в кінцевому підсумку. чи то перемога чи поразка – це всього лише наше ставлення до того, що вийшло після вчинення певних дій. чому перемог обов’язково люди повинні радіти, а уражень засмучуватися? хто сказав, що саме так має бути і так нормально?
у суспільстві є свої установки або стереотипи, які в нас закладає наше ще в дитинстві, в результаті саме такі установки стають частиною наших уявлень про успіх. дійсно простіше розділити все на «біле» і «чорне». при цьому самі по собі ці «смуги» не існують, вони, чергуючись, слідують один за одним. тому, я думаю, варто враховувати, що ураження змінюються перемогами, а за перемогами можуть виникнути поразки.
так поняття «перемога» і «поразка» можуть змінюватися постійно, і не варто сильно засмучуватися, якщо вас спіткала невдача. головне, не опускати руки – весь час чогось робити, до чогось прагнути і чого домагатися; за поразкою обов’язково настане перемога – потрібно в це вірити. поразка – це лише привід переглянути свою невдачу, щось змінити в собі, стати сильніше і перемогти. кажуть «без поразок немає перемог» – і це абсолютно відображає.
нет, братцы, так любить, как душа,- любить не то чтобы умом или чем другим, а всем, чем дал бог, что ни есть в тебе, - сказал тарас, и махнул рукой, и потряс седою головою, и усом моргнул, и сказал: - нет, так любить никто не может! знаю, подло завелось теперь на земле нашей : думают только, чтобы при них были хлебные стоги, скирды да конные табуны их, да были бы целы в погребах запечатанные меды их. перенимают черт знает какие бусуманские обычаи; гнушаются языком своим; свой с своим не хочет говорить; свой своего продает, как продают бездушную тварь на торговом рынке. милость чужого короля, да и не короля, а паскудная милость польского магната, который желтым чеботом своим бьет их в морду, дороже для них всякого братства. но у последнего подлюки, каков он ни есть, хоть весь извалялся он в саже и в поклонничестве, есть и у того, братцы, крупица русского чувства. и проснется оно когда-нибудь, и ударится он, горемычный, об полы руками, схватит себя за голову, проклявши громко подлую жизнь свою, готовый муками искупить позорное дело. пусть же знают они все, что такое значит в русской земле товарищество! уж если на то пошло, чтобы умирать, – так никому ж из них не доведется так уми никому, нико не хватит у них на то мышиной натуры их!