Сказки Шергина имеют особую природу. Шергинская сказка – это сказка литературная, тесно связанная с народным искусством. Это своего рода фольклорно-литературная сказка.
- Как же Шергин сказки писал и сказывал?
Шергин сказки свои не записывал, а сначала рассказывал. Шергин был настоящим сказителем. Он ценил устное слово. Он мог не только рассказывать, но и петь свои произведения. “И только каждое словечко на место становилось, переносил он сказку на бумагу. Помнил он свои истории от первой буквы до последней. Бывало сидит Борис Викторович у печки, сказку сказывает, а на коленях у него кот калачиком свернулся. Вполглаза смотрит, вполуха слушает... А чудеса-то, чудеса в сказках шергинских, как чёрный жемчуг, пригоршнями рассыпаны”.[2] Слова в сказках удивительные, яркие.
Шергин создаёт оригинальный сказочный цикл “Шиш московский”.
- Кто герой этих сказок Шергина? Каким он предстаёт перед читателем?
(Это весёлый Шиш. Он озорной, непослушный. Шергин говорит о нём: “Братья – мужики степенные, а он – как Саврас без узды”. Саврасый – это лошадиная масть. Раньше лошадей такой масти называли Саврасками. Если нет у Савраски узды, значит, он свободен. Вот таким и предстаёт Шиш в сказках Шергина – Саврас без узды. Он неуправляемый.)
- Откуда Шиш взялся в сказках Шергина?
(В годы Ивана Грозного шишами называли бродяг, бывших беглых холопов. “Жестокие налоги, жестокая барщина заставляли крестьян убегать от помещиков, жечь усадьбы”.[3] Прототипом шергинского Шиша послужил Шиш из народных сказок, широко бытовавших в Шергин собрал более ста сказок о Шише. В его обработках Шиш представлен весёлым и радостным.)
Поезія кохання шотландського поета р. бернса зачаровує щирістю, мелодійністю та простодушністю. у його віршах ідеться про почуття звичайної людини, яка сумує, радіє, страждає і вірить у щастя. сам бернс сприймав кохання як надзвичайно важливе джерело натхнення: «безперечно, існує безпосередній зв’язок між любов’ю, музикою і віршами, — стверджував митець. — любов — це світлий дар природи. можу сказати про себе, що я ніколи не мав жодної думки чи схильності стати поетом, доки не закохався. а тоді рима і мелодія стали… голосом мого серця». у своїх віршах він поетизував образ гарної дівчини (bonnie lass). але за життя р. бернса шотландські красуні насміхалися над ним і чекали, коли ж співець дівочої краси зустріне справжнє кохання. це трапилося 1785 р., коли р. бернс познайомився з джин армор. вони поклялись одне одному у вірності. за давнім каледонським звичаєм вони підписали шлюбний контракт, у якому перед богом навіки оголосили себе чоловіком і дружиною. на шляху до щастя подружжю довелося багато й виснажливо працювати, пережити скруту й розлуку. однак вони таки зуміли зберегти найважливіше — своє кохання. багатий батько джин не дав дозволу на шлюб і почав судове переслідування молодого поета. а р. бернс був бідним, тому мусив тривалий час переховуватися. потрапивши до м. единбурга, поет опублікував свої вірші, які пізніше ввійшли до його зібрання творів. так він здобув популярність. а кохання жило в його серці. у 1788 р. він узяв офіційний шлюб із джин армор. до речі, першим слухачем його творів була саме вона. поезію «моя любов — рожевий квіт…», як і багато інших ліричних віршів, бернс присвятив дружині — жінці, яка стала його долею. цей твір випромінює життєрадісну віру у всепереможну силу справжнього кохання. вірш «a red, red rose» уперше з’явився в 1794 р. в журналі «scots songs», виданий за сприяння популяризатора шотландських пісень п. урбані, з яким певний час співпрацював р. бернс. поет щиро вірив у те, що шотландська пісня не повинна загубитися в минулому. у передмові до твору п. урбані писав, що вірш «a red, red rose» він отримав від «відомого шотландського поета», який почув подібні слова з уст простої сільської дівчини. у шотландському діалекті ійської мови слово любов— luve в оригіналі вірша використовується на позначення дієслова любити, але воно пишеться з великої літери в значенні кохана.
Сказки Шергина имеют особую природу. Шергинская сказка – это сказка литературная, тесно связанная с народным искусством. Это своего рода фольклорно-литературная сказка.
- Как же Шергин сказки писал и сказывал?
Шергин сказки свои не записывал, а сначала рассказывал. Шергин был настоящим сказителем. Он ценил устное слово. Он мог не только рассказывать, но и петь свои произведения. “И только каждое словечко на место становилось, переносил он сказку на бумагу. Помнил он свои истории от первой буквы до последней. Бывало сидит Борис Викторович у печки, сказку сказывает, а на коленях у него кот калачиком свернулся. Вполглаза смотрит, вполуха слушает... А чудеса-то, чудеса в сказках шергинских, как чёрный жемчуг, пригоршнями рассыпаны”.[2] Слова в сказках удивительные, яркие.
Шергин создаёт оригинальный сказочный цикл “Шиш московский”.
- Кто герой этих сказок Шергина? Каким он предстаёт перед читателем?
(Это весёлый Шиш. Он озорной, непослушный. Шергин говорит о нём: “Братья – мужики степенные, а он – как Саврас без узды”. Саврасый – это лошадиная масть. Раньше лошадей такой масти называли Саврасками. Если нет у Савраски узды, значит, он свободен. Вот таким и предстаёт Шиш в сказках Шергина – Саврас без узды. Он неуправляемый.)
- Откуда Шиш взялся в сказках Шергина?
(В годы Ивана Грозного шишами называли бродяг, бывших беглых холопов. “Жестокие налоги, жестокая барщина заставляли крестьян убегать от помещиков, жечь усадьбы”.[3] Прототипом шергинского Шиша послужил Шиш из народных сказок, широко бытовавших в Шергин собрал более ста сказок о Шише. В его обработках Шиш представлен весёлым и радостным.)
- А вот и он. Что же он нам расскажет?