характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Главный герой повести А. Платонова «Котлован» - Вощев. Его фамилия ассоциативно относит нас к словам «воск», «общий», «тщетный».
Трудовые будни Вощева были заполнены думами о будущем, из-за чего он и потерял работу. Тридцатый день рождения стал роковым. Никакие оправдания не решение об увольнении было принято. Вощеву ничего не остается, как отправиться на поиски истины и покинуть родные места.
В дороге с героем происходят разные ситуации, так, например, он мирит мужа и жену, объясняя, что смысл их жизни заключен в воспитании ребенка. Дитя – божий дар, его необходимо ценить.
Путешествие героя заканчивается тем, что он попадает в бригаду мастеровых. Теперь Вощев один из них и занимается возведением котлована под новый жилой дом.
Проработав всего лишь несколько дней, он начинает тосковать. Его не устраивает такое времяпрепровождение: копать и спать, так истину найти не получится, а без нее даже стыдно жить. Вощев постоянно размышляет и считает, что лучше быть комаром, его существование протекает быстро и незаметно. И нет у этого насекомого разума, который заставлял бы стремиться к лучшему и не стоять на месте.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Главный герой повести А. Платонова «Котлован» - Вощев. Его фамилия ассоциативно относит нас к словам «воск», «общий», «тщетный».
Трудовые будни Вощева были заполнены думами о будущем, из-за чего он и потерял работу. Тридцатый день рождения стал роковым. Никакие оправдания не решение об увольнении было принято. Вощеву ничего не остается, как отправиться на поиски истины и покинуть родные места.
В дороге с героем происходят разные ситуации, так, например, он мирит мужа и жену, объясняя, что смысл их жизни заключен в воспитании ребенка. Дитя – божий дар, его необходимо ценить.
Путешествие героя заканчивается тем, что он попадает в бригаду мастеровых. Теперь Вощев один из них и занимается возведением котлована под новый жилой дом.
Проработав всего лишь несколько дней, он начинает тосковать. Его не устраивает такое времяпрепровождение: копать и спать, так истину найти не получится, а без нее даже стыдно жить. Вощев постоянно размышляет и считает, что лучше быть комаром, его существование протекает быстро и незаметно. И нет у этого насекомого разума, который заставлял бы стремиться к лучшему и не стоять на месте.
Объяснение: