Після мого ознайомлення з творчістю грецького народу, я узагальнила, що найбільш захоплюючим я обрала для себе міф "Нарцис".
У цьому міфі йдеться мова про сина річкового бога Кефіса та німфи Лавріони - Нарциса. Хлопець мав прекрасну статуру, але був холодним до оточуючих, мов лід. Богиня кохання, Афродіта, не одноразово посилала йому дар у вигляді кохання, але прекрасний та гордий Нарцис не вважав нікого достойною кандидатурою на його серце, тому кожного разу відмовляв богині, за що невдовзі й поплатився.
Одного дня він заблукав у густому лісі, тоді й спіткала його кара розгніваної богині кохання. Того дня він зустрів німфу Ехо, на якій лежало прокляття - вона могла відповідати на запитання лише повторюючи останні слова. Він відштовхнув її, не бажаючи приймати обійми, та й пішов далі. А засмучена німфа сховалася у гущавині лісу, без перестанку слідувавши за юнаком.
Але коли Нарцис знову вийшов на полювання та забажав напитися прохолодної води він дійшов до найчистішої річки, нахилився, і завмер. Він відображався, мов у дзеркалі, в усій своїй красі. Отут-то й спіткала його кара Афродіти.
Пройшло не мало часу, перш ніж юнак з жахом зрозумів, що закохався сам у себе, дивлячись на відображення та забувши про все: про їжу, воду і навіть сон. Тоді він заплакав, сказавши самому собі, що відчуває, мов, недовго йому залишилося, але смерті він не боявся: смерть принесе кінець мукам кохання. Збліднувши, мов білий фарфор, Нарцис випустив свій останній подих.
Коли німфи запримітили загибель їхнього об'єкту кохання, вони пішли готувати труну, але коли повернулися, то знайшли лише білу квітку неземної краси. Її назвали та називають зараз Нарцисом.
Мені справді полюбився цей міф, він чимось відвоював місце в моєму серці, знайшов відгук. Історія Нарциса ще раз нагадала мені, до чого призводить егоїзм в купі із самозакохоністю.
"кошкин дом"- одна из лучших книг хх века любимая многими поколениями детей в нашей стране. живая, захватывающая, то смешная, то грустная пьеса маршака с удивительными, одновременно реалистичными и сказочными иллюстрациями васнецова. само совершенство! тот, кто хоть раз держал ее в руках, не забудет уже никогда! идея пьесы "кошкин дом" появилась у самуила маршака из нескольких строчек народной детской песенки: "тили-тили-тили-бом! загорелся кошкин дом".сюжет прост, но разработан изящно, с большим юмором. в богатом доме кошки случился . оставшись без крыши над головой, несчастная кошка и ее дворник кот василий идут просить приюта у своих друзей, которые были у них в гостях накануне. однако ни курица, ни коза, ни свинья не пускают кошку переночевать. только бедные племянники, котята-сироты, которым тетя кошка отказывала даже в куске хлеба, открывают ей дверь своей нищей избушки.финал, как и положено в детской сказке, - счастливый. готов новый "пряничный", расписной васнецовский домик, ярко светит в небе солнце, кошка и котята водят хоровод, распустились на страницах книги пышные красные цветы.завтра будет новоселье,на всю улицу веселье.тили-тили-тили-бом! приходите в новый дом! вся пьеса "кошкин дом" напоминает детскую игру: в ней непрерывно происходит действие, реплики персонажей короткие (ни одного лишнего но выразительные, однотипные эпизоды повторяются несколько раз.художник юрий васнецов не просто нарисовал рисунки к тексту "кошкиного дома", он создал оформление целой книги, разнообразное и сказочное. здесь то картина во всю страницу, то небольшая заставочка. в начале каждой главы - рисованная буквица. по-васнецовски нарядная книжка! "кошкин дом" маршака издавали в нашей стране множество раз (последний - в начале 90-х не успев выйти, эта книга становилась библиографической редкостью, а чудом купленные экземпляры зачитывались детьми до дыр! жаль, что целое поколение детей выросло, не имея возможности познакомиться с ней в детстве. издательство "мелик-пашаев" выпустило "кошкин дом" в великолепном качестве, какого не было никогда раньше.
Мій улюблений міфологічний герой
Після мого ознайомлення з творчістю грецького народу, я узагальнила, що найбільш захоплюючим я обрала для себе міф "Нарцис".
У цьому міфі йдеться мова про сина річкового бога Кефіса та німфи Лавріони - Нарциса. Хлопець мав прекрасну статуру, але був холодним до оточуючих, мов лід. Богиня кохання, Афродіта, не одноразово посилала йому дар у вигляді кохання, але прекрасний та гордий Нарцис не вважав нікого достойною кандидатурою на його серце, тому кожного разу відмовляв богині, за що невдовзі й поплатився.
Одного дня він заблукав у густому лісі, тоді й спіткала його кара розгніваної богині кохання. Того дня він зустрів німфу Ехо, на якій лежало прокляття - вона могла відповідати на запитання лише повторюючи останні слова. Він відштовхнув її, не бажаючи приймати обійми, та й пішов далі. А засмучена німфа сховалася у гущавині лісу, без перестанку слідувавши за юнаком.
Але коли Нарцис знову вийшов на полювання та забажав напитися прохолодної води він дійшов до найчистішої річки, нахилився, і завмер. Він відображався, мов у дзеркалі, в усій своїй красі. Отут-то й спіткала його кара Афродіти.
Пройшло не мало часу, перш ніж юнак з жахом зрозумів, що закохався сам у себе, дивлячись на відображення та забувши про все: про їжу, воду і навіть сон. Тоді він заплакав, сказавши самому собі, що відчуває, мов, недовго йому залишилося, але смерті він не боявся: смерть принесе кінець мукам кохання. Збліднувши, мов білий фарфор, Нарцис випустив свій останній подих.
Коли німфи запримітили загибель їхнього об'єкту кохання, вони пішли готувати труну, але коли повернулися, то знайшли лише білу квітку неземної краси. Її назвали та називають зараз Нарцисом.
Мені справді полюбився цей міф, він чимось відвоював місце в моєму серці, знайшов відгук. Історія Нарциса ще раз нагадала мені, до чого призводить егоїзм в купі із самозакохоністю.