ответ:Зрозуміло, найголовніший моральний закон буття – це не зводити видиме в статус єдино значимого. Якщо людина красива, це ще не означає, що її душа відповідає оболонці.
Навпаки, більшість красенів – егоїсти і дурні, однак суспільство продовжує цінувати їх вище, ніж людей, які обдаровані справжніми чеснотами.
Це помилкове поклоніння призводить до абсурдних культів безсердечних і порожніх манекенів, а істинно прекрасні особистості залишаються незрозумілими.
Карнавальна фальш, лицемірне дотримання пристойності і загальноприйнятих установок становили непорушний закон вікторіанської епохи, в якій не ужився розумний, сміливий і оригінальний письменник Оскар Уайльд.
Мораль роману «Портрет Доріана Грея» вказує на те, що будь-яке абсолютне поклоніння несе за собою небезпеку. Можна любити, творити, насолоджуватися, але при цьому залишати місце для тверезого осмислення своїх вчинків.
Персонажі схильні до імпульсивності, в цьому їхня біда: Сибіла після розриву кінчає життя самогубством, Доріан, переможно і зі злістю кидається з ножем на картину. І всі вони стали жертвами своїх ідеалів – така ціна засліплення.
В розумних межах цинізм допомагає людям не робити подібних помилок, саме цьому вчить автор, зображуючи лорда Генрі.
Косметический салон исчезает, теперь Онегин живет почти в «келье», хотя некоторые светские увлечения им все же не забыты, но он уже больше похож на отшельника, нежели на «мод воспитанника примерного» и «забав и роскоши дитя». Отсутствие роскоши, простота обстановки, «груда книг», немыслимая в его кабинете прежде, портреты романтических кумиров - все это говорит об изменении жизненных ценностей Онегина, об эволюции его внутреннего мира, является свидетельством его духовного роста.
Как целое можно представить через его часть, множественное увидеть в единичном, так глубину образа героя романа как художественного единства Пушкин передает посредством описания детали. Это заставляет нас рассматривать характеристику некоторых черт интерьера дворянского жилища онегинской эпохи как важный художественный прием раскрыть сущность образов главных героев романа. Создавая интерьер жилища героя романа, автор проникает в глубины души человека, представляя жилище как овеществленную «модель» его внутреннего «я».
ответ:Зрозуміло, найголовніший моральний закон буття – це не зводити видиме в статус єдино значимого. Якщо людина красива, це ще не означає, що її душа відповідає оболонці.
Навпаки, більшість красенів – егоїсти і дурні, однак суспільство продовжує цінувати їх вище, ніж людей, які обдаровані справжніми чеснотами.
Це помилкове поклоніння призводить до абсурдних культів безсердечних і порожніх манекенів, а істинно прекрасні особистості залишаються незрозумілими.
Карнавальна фальш, лицемірне дотримання пристойності і загальноприйнятих установок становили непорушний закон вікторіанської епохи, в якій не ужився розумний, сміливий і оригінальний письменник Оскар Уайльд.
Мораль роману «Портрет Доріана Грея» вказує на те, що будь-яке абсолютне поклоніння несе за собою небезпеку. Можна любити, творити, насолоджуватися, але при цьому залишати місце для тверезого осмислення своїх вчинків.
Персонажі схильні до імпульсивності, в цьому їхня біда: Сибіла після розриву кінчає життя самогубством, Доріан, переможно і зі злістю кидається з ножем на картину. І всі вони стали жертвами своїх ідеалів – така ціна засліплення.
В розумних межах цинізм допомагає людям не робити подібних помилок, саме цьому вчить автор, зображуючи лорда Генрі.
Объяснение:
Татьяна взором умиленным
Вокруг себя на все глядит,
И все ей кажется бесценным,
Все душу томную живит
Полумучительной отрадой:
И стол с померкшею лампадой,
И груда книг, и под окном
Кровать, покрытая ковром,
И вид в окно сквозь сумрак лунный,
И этот бледный полусвет,
И лорда Байрона портрет,
И столбик с куклою чугунной
Под шляпой с пасмурным челом,
С руками, сжатыми крестом*.
* - Чугунная статуэтка Наполеона.
Татьяна долго в келье модной
Как очарована стоит…
Объяснение:
Косметический салон исчезает, теперь Онегин живет почти в «келье», хотя некоторые светские увлечения им все же не забыты, но он уже больше похож на отшельника, нежели на «мод воспитанника примерного» и «забав и роскоши дитя». Отсутствие роскоши, простота обстановки, «груда книг», немыслимая в его кабинете прежде, портреты романтических кумиров - все это говорит об изменении жизненных ценностей Онегина, об эволюции его внутреннего мира, является свидетельством его духовного роста.
Как целое можно представить через его часть, множественное увидеть в единичном, так глубину образа героя романа как художественного единства Пушкин передает посредством описания детали. Это заставляет нас рассматривать характеристику некоторых черт интерьера дворянского жилища онегинской эпохи как важный художественный прием раскрыть сущность образов главных героев романа. Создавая интерьер жилища героя романа, автор проникает в глубины души человека, представляя жилище как овеществленную «модель» его внутреннего «я».