Сапфо-ім'я знаменитої в стародавні часи і уславленої в світовій літературі жінки-поета, представниці монодичної меліки (пісенної лірики) VI ст. до н. є. Уродженка острова Лесбосу, Сапфо була там, між іншим, засновницею і начальницею «дому Муз» при храмі Афродіти, де багаті дівчата з різних місць колоніальної й острівної Греції вдосконалювались у музиці й поезії. В Мітіленах, столиці Лесбосу, Сапфо була відома не тільки як поетеса, але й як громадська діячка. Належачи, так само, як і її сучасник і одноземець Алкей, до аристократичної партії, Сапфо після перемоги демократії емігрувала (близько 592 р. до н. є.) в Сіцілію. Пізніша легенда про те, що Сапфо не зустрівши відповіді від юнака Фаона на своє до нього кохання, в розпуці кинулася з Левкадської скелі в море, так само непевна, як і всі інші легенди, зв'язані з ім'ям Сапфо.
В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню до й у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.
Інші три поезії, наведені нижче, є великі уривки, знайдені наприкінці XIX ст. серед папірусів під час археологічних розвідок на місці стародавнього Оксірінха в Єгипті. Перший з них - звертання до морських німф (нереїд), написаний з приводу повороту брата Сапфо Харакса з Єгипту, де він заплутався був у тенетах кохання до гетери Родопіс (як про це розповідає Геродот у своїй історії, кн. 2, розд. 134-135). Подальші уривки- знахідки нашого століття.
В повести Пушкина "Метель" сквозь все произведение просматривается тема случайности, неизбежного рока, судьбы. Автор показывает нам, как одна случайная метель изменила всю жизнь главных героев. Бедный военный Владимир и девушка из богатой семьи Марья Гавриловна решают тайно обвенчаться против воли родителей. Но разыгравшаяся метель не дает задуманному исполнится. Владимир опаздывает и его невеста обвенчана с незнакомцем. Казалось бы, случайная метель разрушила жизнь молодых, Владимир погибает на войне, а Марья Гавриловна, отвергает всех женихов, ведь она обвенчана с другим. Неожиданно жизнь сталкивает ее с полковником Бурминым, который и оказывается ее мужем. Случайная встреча много лет назад в церкви, венчание, а потом знакомство закончилось счастливой жизнью для Бурмина и Марьи Гавриловны.
Відповідь:
Сапфо-ім'я знаменитої в стародавні часи і уславленої в світовій літературі жінки-поета, представниці монодичної меліки (пісенної лірики) VI ст. до н. є. Уродженка острова Лесбосу, Сапфо була там, між іншим, засновницею і начальницею «дому Муз» при храмі Афродіти, де багаті дівчата з різних місць колоніальної й острівної Греції вдосконалювались у музиці й поезії. В Мітіленах, столиці Лесбосу, Сапфо була відома не тільки як поетеса, але й як громадська діячка. Належачи, так само, як і її сучасник і одноземець Алкей, до аристократичної партії, Сапфо після перемоги демократії емігрувала (близько 592 р. до н. є.) в Сіцілію. Пізніша легенда про те, що Сапфо не зустрівши відповіді від юнака Фаона на своє до нього кохання, в розпуці кинулася з Левкадської скелі в море, так само непевна, як і всі інші легенди, зв'язані з ім'ям Сапфо.
В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні (епіталами), пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню до й у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття. Обидві поезії в оригіналі написані так званою «сапфічною строфою», яка в римській літературі увійшла в ужиток особливо після Горація.
Інші три поезії, наведені нижче, є великі уривки, знайдені наприкінці XIX ст. серед папірусів під час археологічних розвідок на місці стародавнього Оксірінха в Єгипті. Перший з них - звертання до морських німф (нереїд), написаний з приводу повороту брата Сапфо Харакса з Єгипту, де він заплутався був у тенетах кохання до гетери Родопіс (як про це розповідає Геродот у своїй історії, кн. 2, розд. 134-135). Подальші уривки- знахідки нашого століття.
(1968)
Пояснення:
В повести Пушкина "Метель" сквозь все произведение просматривается тема случайности, неизбежного рока, судьбы. Автор показывает нам, как одна случайная метель изменила всю жизнь главных героев. Бедный военный Владимир и девушка из богатой семьи Марья Гавриловна решают тайно обвенчаться против воли родителей. Но разыгравшаяся метель не дает задуманному исполнится. Владимир опаздывает и его невеста обвенчана с незнакомцем. Казалось бы, случайная метель разрушила жизнь молодых, Владимир погибает на войне, а Марья Гавриловна, отвергает всех женихов, ведь она обвенчана с другим. Неожиданно жизнь сталкивает ее с полковником Бурминым, который и оказывается ее мужем. Случайная встреча много лет назад в церкви, венчание, а потом знакомство закончилось счастливой жизнью для Бурмина и Марьи Гавриловны.