Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю.
Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто буває у мами, загубить ключі, і злякався. Сказав про це дідові, чим його дуже насмішив.Дивлюся навкруги, і так мені хочеться побувати в тих краях, куди полетіли лебеді. Але дивлюся на свої босі посинілі ноги — й швиденько до хати, щоб не схопити від мами запотиличника.
А як перепало мені, коли я вискочив на перший льодок! Уся дітвора висипала тоді на прицерковний пагорб, хто з чим — із саморобними ковзанами, санчатами, шматками жерсті, ослінчиками. Головне було — не на чому їхати, а їхати, коли ж упадеш — реготати з усіма. Я тихцем узяв ночовки, в яких місили тісто, й побіг кататися.Коли утворилася копиця з дітей, що попадали, мене раптом хтось витяг за комір. Це була налякана й гнівна мама. Вдома спочатку з мене вибивали дурість, потім лікували. Бабуся вирішила повести мене в церкву показати картину Страшного суду, щоб я покаявся. За всі гріхи була якась кара, та, на моє щастя, не було кари за те, що бігаєш босоніж по льоду й катаєшся на маминих ночовках.
У нас у дворі живе стара однокрила качка. Навесні вона клопочеться біля каченят, відганяє ворон. Розбирається і в людях. Як добра йде людина — чути її догідливе й розважливе "так-так-так", а як — сердите "ках-ках-ках!".
Кем был отец Марины Цветаевой, Иван Владимирович Цветаев?
А) биологом; Б) географом; В) филологом; Г) историком.
Отец Марины Цветаевой основал…
А) Театр юного зрителя; Б) Музей изящных искусств;
В) Исторический архив; Г) детский приют.
В каком возрасте и на скольких языках Марина Цветаева начала писать стихи?
А) в десять лет, на двух языках; Б) в семь лет, на пяти языках;
В) в пятнадцать лет, на четырех языках; Г) в четыре года, на трех языках.
Как назывался сборник стихов, изданный М. Цветаевой в 1910 году?
А) Вечерний альбом; Б) Волшебный фонарь; В) Юношеские стихи; Г) Из двух книг.
Какую книгу М. Цветаева собрала в 1915 году, но которая так и осталась неизданной?
А) Вечерний альбом; Б) Волшебный фонарь; В) Юношеские стихи; Г) Из двух книг.
Вставьте два слова в строки: «Моим стихам, как …… ..…, Настанет свой черед »…
А) драгоценным винам; Б) ограненным камням;
В) позабытым письмам; Г) недопетым песням.
Кем, согласно стихам М. Цветаевой, она являлась по своим бабушкам – сельской попадье и польской панне?
А) трудягой и лентяйкой; Б) чернорабочим и белоручкой;
В) рабом и хозяином; Г) служанкой и госпожой.
Кто сказал следующие слова: «Марина Цветаева совмещала в себе старомодную учтивость и бунтарство…»?
А) И. Эренбург; Б) Ю. Олеша; В) В. Каверин; Г) Б. Пастернак.
Какая книга стихов М. Цветаевой, написанная в 1917 – 1920 годах, была опубликована в России лишь в 1990 году?
А) Царь-Девица; Б) Версты; В) Стихи о Москве; Г) Лебединый стан.
Романтическая пьеса М. Цветаевой «Феникс» имеет второе название…
А) Червонный валет; Б) Конец Казановы; В) Каменный ангел; Г) Фортуна.
В каком городе не жила М. Цветаева в период эмиграции?
А) Прага; Б) Берлин; В) Рим; Г) Париж.
В каком году М. Цветаева вернулась на Родину?
А) в 1938 году; Б) в 1939 году; В) в 1940 году; Г) в 1941 году.
В каком городе М. Цветаева оказалась после начала Великой Отечественной войны?
А) в Елабуге; Б) в Саратове; В) в Таганроге; Г) в Рыбинске.
Какой город М. Цветаева в своем стихотворении называет «…огромный странноприимный дом»?
А) Петроград; Б) Прага; В) Киев; Г) Москва.
Какому поэту М. Цветаева посвятила строки: «Имя твое – птица в руке, Имя твое – льдинка на языке…»?
ответы: 1 – В; 2 – Б; 3 – Г; 4 – А; 5 – В; 6 – А; 7 – Б; 8 – А; 9 – Г; 10 – Б; 11 – В; 12 – Б; 13 – А; 14 – Г; 15
Объяснение:
Выбирайте надеюсь хватит
Розділ перший
Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Я дивлюся на них, і так мені хочеться, щоб вони повернулися. Птахи ніби послухалися мене й повернулися. А може, це був новий ключ. Дідусь говорить, що лебеді приносять на крилах весну, а сонце своїми ключами відмикає землю.
Я уявив собі, що буде, коли сонце, як це часто буває у мами, загубить ключі, і злякався. Сказав про це дідові, чим його дуже насмішив.Дивлюся навкруги, і так мені хочеться побувати в тих краях, куди полетіли лебеді. Але дивлюся на свої босі посинілі ноги — й швиденько до хати, щоб не схопити від мами запотиличника.
А як перепало мені, коли я вискочив на перший льодок! Уся дітвора висипала тоді на прицерковний пагорб, хто з чим — із саморобними ковзанами, санчатами, шматками жерсті, ослінчиками. Головне було — не на чому їхати, а їхати, коли ж упадеш — реготати з усіма. Я тихцем узяв ночовки, в яких місили тісто, й побіг кататися.Коли утворилася копиця з дітей, що попадали, мене раптом хтось витяг за комір. Це була налякана й гнівна мама. Вдома спочатку з мене вибивали дурість, потім лікували. Бабуся вирішила повести мене в церкву показати картину Страшного суду, щоб я покаявся. За всі гріхи була якась кара, та, на моє щастя, не було кари за те, що бігаєш босоніж по льоду й катаєшся на маминих ночовках.
У нас у дворі живе стара однокрила качка. Навесні вона клопочеться біля каченят, відганяє ворон. Розбирається і в людях. Як добра йде людина — чути її догідливе й розважливе "так-так-так", а як — сердите "ках-ках-ках!".