Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
Геракл — эпический герой, настоящее имя Алкид. Прозвище "Геракл" ему дано Дельфийским оракулом и означает "прославленный из-за гонений Геры".
Отцом Геракла был Зевс, матерью — Алкмена из рода Персея. Геракл родился в Фивах. Когда Алкмена должна была родить, Зевс обьявил, что родившийся в этот день герой станет владыкой потомков Персея и всех земных народов. Ревнивая Гера задержала роды Алкмены и ускорила рождение внука Персея Еврисфея, что обрекало Геракла повиноваться Еврисфею. Алкмена родила близнецов: Геракла и Ификла (сына Амфитриона, царя Тиринфа, являвшегося законным супругом Алкмены). Гера послала к малютке Гераклу двух огромных змей, чтобы умертвить ребенка, но Геракл задушил их. Амфитрион научил Геракла управлять колесницей, Автолик — борьбе, Эврит — стрельбе из лука, Евмолп и Лин — музыке, кентавр Хирон — наукам. Когда Лин хотел наказать Геракла за леность, герой нечаянно убил учителя, и Амфитрион, боясь огромной силы юноши, послал его пасти стада на Киферон.
Когда восемнадцатилетний Геракл вернулся в Фивы, он застал послов орхоменского царя Эргина, требовавшего от Фив позорной ежегодной дани. Геракл пошел войной на орхоменцев, победил их и заставил платить вдвое большую дань. В благодарность царь Фив Креонт выдал за Геракла свою дочь Мегару. Гера, продолжая преследовать Геракла, ни на него безумие, в припадке которого герой убил своих детей и двух детей Ификла. Придя в себя и очистившись от убийства, Геракл в соответствии с судьбоносным предсказанием был вынужден пойти на службу к Еврисфею и совершил по его приказанию 12 подвигов:
Подвиг 8. Одолел царя Диомеда, бросавшего чужеземцев на сьедение своим коням-людоедам.
Подвиг 9. Добыл пояс царицы амазонок Ипполиты для Адметы, дочери Еврисфея.
Подвиг 10. Похитил пасшихся на острове Эрития коров Гериона, трехголового великана, обитавшего на крайнем западе, где Геракл воздвиг т.н. Геракловы Столбы. Ко времени этого подвига приурочивается победа Геракла над Антеем.
Совершив эти подвиги, Геракл избавился от служения Еврисфею. Он вернулся в Фивы, развелся с Мегарой, считая, что этот брак неугоден богам, и выдал ее за своего племянника и друга Иолая. После этого Геракл вывел из Аида жену Адмета Алкестиду и героя Тесея, сразившись с демоном смерти Танатосом и ранив самого бога Аида. Затем Геракл ушел в Эхалию, где просил у царя Эврита руки его дочери Иолы. Автолик увел у Эврита стадо, и царь, заподозрив Геракла в краже, отказал герою. Геракл вместе с братом Иолы Ифитом отправился на поиски стада с тем, чтобы доказать свою невиновность, но Гера в пути затмила разум Геракл и он убил Ифита. Чтобы искупить убийство, Геракл должен был три года служить рабом лидийской царице Омфале.
Відповідь у низу!
Объяснение:
Аналіз твору «Вершники» Яновський Юрій Яновський «Вершники» аналіз твору наведений в цій статті. Жанр «Вершники» — новелістичний роман. Головні герої «Вершники»: Фрунзе, Мусій та Іван Половці, Данило Чабан, Швед, Чубенко, Максим, Адаменко, безіменний листоноша. Тема громадянської війни у романі «Вершники» постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні ідеологічні фронти. Композиція «Вершники»: Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завершених новел, які в сукупності передають панораму періоду громадянської війни. 1.«Подвійне коло», 2.«Дитинство», 3.«Шаланда в морі», 4.«Батальйон Шведа», 5.«Лист у вічність», 6.«Чубенко, командир полку», 7.«Шлях армій», 8.«Адаменко» Проблематика «Вершники»: • Трагедія роду й народу. • Розпад родини заради ідеї. • Революція і народ. • Політичні платформи різних партій і політичних сил. • Відданість справі. • Творча праця та духовні цінності. • Проблема братовбивчої громадянської війни. Особливості «Вершники»: • Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’язаних новел. • Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій. • Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів». • Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели. • Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах. • Головний мотив — розпад людського роду, що почався з революцією. • Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та змалюванні дійових осіб. Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і анархістів. Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних) — класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата. Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
Геракл — эпический герой, настоящее имя Алкид. Прозвище "Геракл" ему дано Дельфийским оракулом и означает "прославленный из-за гонений Геры".
Отцом Геракла был Зевс, матерью — Алкмена из рода Персея. Геракл родился в Фивах. Когда Алкмена должна была родить, Зевс обьявил, что родившийся в этот день герой станет владыкой потомков Персея и всех земных народов. Ревнивая Гера задержала роды Алкмены и ускорила рождение внука Персея Еврисфея, что обрекало Геракла повиноваться Еврисфею. Алкмена родила близнецов: Геракла и Ификла (сына Амфитриона, царя Тиринфа, являвшегося законным супругом Алкмены). Гера послала к малютке Гераклу двух огромных змей, чтобы умертвить ребенка, но Геракл задушил их. Амфитрион научил Геракла управлять колесницей, Автолик — борьбе, Эврит — стрельбе из лука, Евмолп и Лин — музыке, кентавр Хирон — наукам. Когда Лин хотел наказать Геракла за леность, герой нечаянно убил учителя, и Амфитрион, боясь огромной силы юноши, послал его пасти стада на Киферон.
Когда восемнадцатилетний Геракл вернулся в Фивы, он застал послов орхоменского царя Эргина, требовавшего от Фив позорной ежегодной дани. Геракл пошел войной на орхоменцев, победил их и заставил платить вдвое большую дань. В благодарность царь Фив Креонт выдал за Геракла свою дочь Мегару. Гера, продолжая преследовать Геракла, ни на него безумие, в припадке которого герой убил своих детей и двух детей Ификла. Придя в себя и очистившись от убийства, Геракл в соответствии с судьбоносным предсказанием был вынужден пойти на службу к Еврисфею и совершил по его приказанию 12 подвигов:
Подвиг 1. Задушил Немейкого льва.
Подвиг 2. Умертвил Лернейскую гидру.
Подвиг 3. Поймал Керинейскую лань.
Подвиг 4. Поймал живым Эриманфского вепря, опустошавшего Аркадию.
Подвиг 5. Истребил Стимфальских птиц.
Подвиг 6. Очистил конюшни Авгия.
Подвиг 7. Осилил критского быка, изрыгавшего пламя.
Подвиг 8. Одолел царя Диомеда, бросавшего чужеземцев на сьедение своим коням-людоедам.
Подвиг 9. Добыл пояс царицы амазонок Ипполиты для Адметы, дочери Еврисфея.
Подвиг 10. Похитил пасшихся на острове Эрития коров Гериона, трехголового великана, обитавшего на крайнем западе, где Геракл воздвиг т.н. Геракловы Столбы. Ко времени этого подвига приурочивается победа Геракла над Антеем.
Подвиг 11. Добыл золотые яблоки Гесперид.
Подвиг 12. Одолел стража Аида — чудовищного пса Кербера.
Совершив эти подвиги, Геракл избавился от служения Еврисфею. Он вернулся в Фивы, развелся с Мегарой, считая, что этот брак неугоден богам, и выдал ее за своего племянника и друга Иолая. После этого Геракл вывел из Аида жену Адмета Алкестиду и героя Тесея, сразившись с демоном смерти Танатосом и ранив самого бога Аида. Затем Геракл ушел в Эхалию, где просил у царя Эврита руки его дочери Иолы. Автолик увел у Эврита стадо, и царь, заподозрив Геракла в краже, отказал герою. Геракл вместе с братом Иолы Ифитом отправился на поиски стада с тем, чтобы доказать свою невиновность, но Гера в пути затмила разум Геракл и он убил Ифита. Чтобы искупить убийство, Геракл должен был три года служить рабом лидийской царице Омфале.