"Кладовая солнца" — одно из лучших произведений русской литературы для детей. Сказку-быль «Кладовая солнца» Пришвин написал в 1945 году, сразу после окончания Великой Отечественной войны. “Сказка-быль” — это жанровое определение произведения. Сказка — это повествование, основанное на вымысле. Быль — это история о том, что действительно было. Пришвин подчёркивает, что в его произведении вымысел переплетается с реальностью. Возможно, автор хотел, чтобы читатели воспринимали это повествование не просто как историю о двух детях, которые заблудились, но и в более широком смысле. В словосочетание “кладовая солнца” автор вкладывает большое значение. Вспомним о том, что Пришвин был агрономом, биохимиком, исследователем, следил за развитием современной ему науки. В «Кладовой солнца» он выступил не просто как писатель, но и как просветитель. В простой и ясной форме автор рассказывает о серьёзных естественнонаучных открытиях. Солнце отдаёт своё тепло растениям, растения отмирают и падают на дно болота, и там накапливается постепенно слой торфа. Торф — это природное богатство, которое жизнь на земле копила веками. Но целебная клюква, деревья и травы, животные и птицы этого болота — это тоже кладовая природы. Первоначально «Кладовая солнца» называлась «Друг человека» . Если бы Пришвин назвал рассказ «Друг человека» , то весь акцент перенёс бы на образ собаки, которая мальчика. Но главная идея рассказа в том, что природа — это огромная кладовая, и человек должен научиться пользовать природными богатствами разумно, без жадности, не терять лучшие человеческие качества. Название «Кладовая солнца» вполне соответствует этой идее.
Цікава конфігурація проблематики і суті твору. Попри суворі рамки термінів(тріумф - поразка), які лежать на протилежних кінцях загального враження від прочитаного, - можна спробувати розділити все на чорне і біле, залишивши осторонь найбільш цікаву частину - сіру. Напівтони, відтінки, вторинні ноти, якими просякнутий весь твір. Саме ті, які надають йому неповторного аромату. Отже, тріумф : йому все ж вдалося знайти свій філософський камінь, втілити свій талант вповні, створивши ідеальний парфум. Такий, що зводить з розуму і засліплює не одну людину, а цілий натовп. І цю страшну руйнівну силу, яку Гренуй зміг вичавити і відділити із незрозумілих нам простих речей, він сховав в простеньку склянку з-під парфумів. Чудодійна субстанція, аромат декількох крапель якої змушують всіх навкруги обожнювати його до нестями
Це був тріумф, до якого він йшов впродовж всього свого недовгого життя.
Що ж до другої частини питання - трагедійність - вона криється в простих поняттях. Бідолашному хлопцеві не пояснили вчасно різницю між добром та злом. Між "можна" та "заборонено". Для нього відібрати у людини життя значило не більше, ніж вдихнути запах квітки. Абсолютна відсутність розуміння цінності людського життя при абсолютному таланті відчувати це життя на ефірному, тонкому рівні
Звідси беруть коріння його злочини. Символічною є і власна смерть героя. Його вбиває те, заради чого він вбивав інших. Хоча залишається відчуття, що він так і не зрозумів до кінця, що його життєвий кодекс йшов врозріз із загальноприйнятними правилами людського життя
Підсумовуючи, все ж легше говорити про тріумф. Винятковий талант знайшов свій філософський камінь. Трагедія - якби вчасно цей талант направити в потрібному руслі, то все могло б вийти інакше. Без жертв. Хоча...
В словосочетание “кладовая солнца” автор вкладывает большое значение. Вспомним о том, что Пришвин был агрономом, биохимиком, исследователем, следил за развитием современной ему науки. В «Кладовой солнца» он выступил не просто как писатель, но и как просветитель. В простой и ясной форме автор рассказывает о серьёзных естественнонаучных открытиях. Солнце отдаёт своё тепло растениям, растения отмирают и падают на дно болота, и там накапливается постепенно слой торфа. Торф — это природное богатство, которое жизнь на земле копила веками. Но целебная клюква, деревья и травы, животные и птицы этого болота — это тоже кладовая природы.
Первоначально «Кладовая солнца» называлась «Друг человека» .
Если бы Пришвин назвал рассказ «Друг человека» , то весь акцент перенёс бы на образ собаки, которая мальчика. Но главная идея рассказа в том, что природа — это огромная кладовая, и человек должен научиться пользовать природными богатствами разумно, без жадности, не терять лучшие человеческие качества. Название «Кладовая солнца» вполне соответствует этой идее.
Цікава конфігурація проблематики і суті твору. Попри суворі рамки термінів(тріумф - поразка), які лежать на протилежних кінцях загального враження від прочитаного, - можна спробувати розділити все на чорне і біле, залишивши осторонь найбільш цікаву частину - сіру. Напівтони, відтінки, вторинні ноти, якими просякнутий весь твір. Саме ті, які надають йому неповторного аромату. Отже, тріумф : йому все ж вдалося знайти свій філософський камінь, втілити свій талант вповні, створивши ідеальний парфум. Такий, що зводить з розуму і засліплює не одну людину, а цілий натовп. І цю страшну руйнівну силу, яку Гренуй зміг вичавити і відділити із незрозумілих нам простих речей, він сховав в простеньку склянку з-під парфумів. Чудодійна субстанція, аромат декількох крапель якої змушують всіх навкруги обожнювати його до нестями
Це був тріумф, до якого він йшов впродовж всього свого недовгого життя.
Що ж до другої частини питання - трагедійність - вона криється в простих поняттях. Бідолашному хлопцеві не пояснили вчасно різницю між добром та злом. Між "можна" та "заборонено". Для нього відібрати у людини життя значило не більше, ніж вдихнути запах квітки. Абсолютна відсутність розуміння цінності людського життя при абсолютному таланті відчувати це життя на ефірному, тонкому рівні
Звідси беруть коріння його злочини. Символічною є і власна смерть героя. Його вбиває те, заради чого він вбивав інших. Хоча залишається відчуття, що він так і не зрозумів до кінця, що його життєвий кодекс йшов врозріз із загальноприйнятними правилами людського життя
Підсумовуючи, все ж легше говорити про тріумф. Винятковий талант знайшов свій філософський камінь. Трагедія - якби вчасно цей талант направити в потрібному руслі, то все могло б вийти інакше. Без жертв. Хоча...