Двенадцать сказок со множеством забавных приключений придумала для детей Наталья Русинова. И все они про кикимор.
Про то, как старичок-печник кикиморок конфетами из пруда выманивал, про то, как кикиморка Забава в плену у людей пироги пекла, как отучили капризничать малышку Вику, а отважный выдумщик Сашка совсем ненадолго превратился в бравую кикимору Нетуту.
Кикиморы проказничают под телебашней на Ежовке, катаются с трамплина на Филейке, сеют репей по вятским горкам да овражкам, превращаются то в каплю воды, то в лягушку, то в щучку, катаются на автобусах, как люди! И ни за что не хотят застревать в трубе во время превращения и вылезать из кож!
Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя… У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.
Краткое содержание книги
Двенадцать сказок со множеством забавных приключений придумала для детей Наталья Русинова. И все они про кикимор.
Про то, как старичок-печник кикиморок конфетами из пруда выманивал, про то, как кикиморка Забава в плену у людей пироги пекла, как отучили капризничать малышку Вику, а отважный выдумщик Сашка совсем ненадолго превратился в бравую кикимору Нетуту.
Кикиморы проказничают под телебашней на Ежовке, катаются с трамплина на Филейке, сеют репей по вятским горкам да овражкам, превращаются то в каплю воды, то в лягушку, то в щучку, катаются на автобусах, как люди! И ни за что не хотят застревать в трубе во время превращения и вылезать из кож!
Збірка Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання» охоплює написане у 1923–1927 роках. Ці твори, сповнені психологічної напруги і незвичайного поетизму, — про дорослішання і дружбу, про відвагу і страх, про кохання і втрати, про війну і смерть, про відчайдушні пошуки сенсу життя… У характерному «телеграфному» стилі Гемінґвей фіксує довколишні події, часто не промовляючи про головне. Але місткі і несподівані деталі та óбрази створюють настільки особливу атмосферу, що в цих лаконічних, сміливих та витончено експресивних текстах автор постає перед нами як майстер короткої прози.