Смысл сказки "Березовая роща" в том, всегда есть злые существа, завистники, но не нужно обращать на них внимание, если ты четко знаешь, кто ты, заешь свою цель и миссию.
Сказка учит терпению, выносливости, определенной смелости. Всему свое время - оно расставит всех по местам. Кто рожден репейником, тот репейником и будет. А кому суждено стать высокой березой, тот березой и будет. У каждого свое предназначение. Также сказка учит не быть такими "гадами" как поддакивающие змея и жаба. Им ведь от берез польза прямая: тень, прохлада и листва, в которой можно укрыться на зиму.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.
Смысл сказки "Березовая роща" в том, всегда есть злые существа, завистники, но не нужно обращать на них внимание, если ты четко знаешь, кто ты, заешь свою цель и миссию.
Сказка учит терпению, выносливости, определенной смелости. Всему свое время - оно расставит всех по местам. Кто рожден репейником, тот репейником и будет. А кому суждено стать высокой березой, тот березой и будет. У каждого свое предназначение. Также сказка учит не быть такими "гадами" как поддакивающие змея и жаба. Им ведь от берез польза прямая: тень, прохлада и листва, в которой можно укрыться на зиму.
Творчість Аполлінера спиралася на традиції французького фольклору, поезію Ф. Війона та лірику доби Відродження. Поет був прихильником творчості французьких романтиків, а також поетів межі століть — П. Верлена, А. Рембо, С. Малларме.Творчий дебют Г. Аполлінера відбувся на початку століття. Його перші, доволі традиційні поетичні спроби («Рейнські вірші») були навіяні любовними захопленнями під час мандрівки Німеччиною в 1901 —1902 роках. Зв'язок із романтичною і символістською традицією тут посилюється глибоким емоційним сприйняттям німецького фольклору й образів романтичної поезії, засвоєнням тем і ритмів німецької народної пісні («Дзвони», «Ніч на Рейні»). Відчуваються у творчості Аполлінера й слов'янські джерела, яким поет завжди надавав великого значення. Використовуючи образ Лорелеї, створений К. Брентано і підхоплений іншими німецькими романтиками, в тому числі Г. Гейне, поет посилює його виразність, драматизує вірш, надає йому динамізму.