Гра «Так, чи ні» 1. Астрід Ліндгрен шведська письменниця? 2. Вона народилася у Стокгольмі 3. Астрід Ліндгрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей? 4. Її першим твором, який приніс славу була повість-казка «Пеппі Довгапанчоха»? 5. Товариша Міо у Далекій країні звали Юм-Юм? 6. Міо повинен був подружитися з Като?
На именинах Татьяны Лариной Онегин неистово скучает, ему противны гости, смешон тот спектакль, который разыгрывается на подобных праздниках. Чтобы позлить Ленского за то, что он привёл его к Лариным, Онегин наигранно флиртует с его будущей невестой – Ольгой, танцует с ней. Зная, насколько ревнив и горяч его друг, Онегин поступил жестоко. Он оскорбил чувства юноши, переступил границу. Автор открыто говорит о том, что дуэли можно было избежать, если бы Евгений согласился извиниться, объяснился с другом. Причина дуэли Онегина и Ленского не столь резка, чтобы не попытаться сгладить ситуацию. Но сплетни, непонимание, боязнь осуждения со стороны высшего света – это пугает Онегина, ему неприятна мысль, что его репутация может измениться в худшую сторону. Он принимает вызов и с опозданием, но всё же является на встречу. Из-за зависимости Онегина от мнений высшего света дуэль всё-таки состоялась. Немаловажную роль сыграло и то, что секундантом Ленского был человек “сомнительной чести”, сплетник – Зарецкий. По правилам, во время посещения Онегина дома, он должен был обсудить возможность примирения, но об этом не было даже и речи со стороны Зарецкого
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/evgeniy-onegin/duel-onegina-i-lenskogo-prichiny-i-posledstviya.html
Щастя треба — на всякий випадок.
Сили треба — на цілий вік.
«Треба» —це слово не випадково в неї повторилося. За ним—відчуття свого обов'язку й призначення. Тоді, на початку шляху, власна життєва місія ще тільки вгадувалася. Але доля хутко підтвердила: так, Ліні Костенко судилося стати в українській літературі 1960—1980-х рр. „цитаделлю духу”. Безкомпромісність—ось пароль її поезії. У часи, коли ідеологічний контроль над словом і думкою людини після короткої крущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі. Але ж недарма вона в тій же збірці «Проміння землі» розповіла нам про художника Верне, який звелів друзям прив'язати його до щогли, коли на морі буде гроіа. Щоб змалювати грозу, передати барвами гул стихії, він мав зустріти її з відкритим обличчям, а не ховатися в кают гаючи за нею крізь вікно...