Говорит попугай попугаю:
"Я тебя, попугай, попугаю".
Отвечает ему попугай:
"Попугай, попугай, попугай!"
(Вл. Бахревский)

В этом тексте необычность рифмовки состоит в том, что рифмующиеся слова представляют собой…
В ответе запишите чем являются рифмующиеся слова.

ответ:Отточенный булат — луч рдяного заката!

Твоя игрушка, Рок, — прозрачный серп луны!

Но иногда в клинок — из серебра и злата

Судьба вливает яд: пленительные сны!

Чудесен женский взгляд — в час грез и аромата,

Когда покой глубок. Чудесен сон весны!

Но он порой жесток — и мы им пленены:

За ним таится ад — навеки, без возврата.

Прекрасен нежный зов — под ропот нежный струй,

Есть в сочетаньи слов — как будто поцелуй,

Залог предвечных числ — влечет творить поэта!

Но и певучий стих — твой раб всегдашний, Страсть,

Порой в словах своих — певец находит власть:

Скрывает тайный смысл — в полустихах сонета.

Олександр Пушкін працював над цим романом понад сім років.[1] Роман був, за словами поета, «плодом розуму холодних серця сумних нотаток». Працю над ним Пушкін називав подвигом — з усього свого творчого доробку тільки «Бориса Годунова» він характеризував цим же словом. У творі на широкому тлі картин російського життя показана драматична доля представників російського дворянства першої чверті XIX століття.

За мотивами роману Петро Чайковський написав однойменну оперу. Існує багато екранізацій як роману, так і опери, є багато пародій на окремі частини роману або тільки на його особливий віршований розмір (так звану онегінську строфу).