Поэма «Реквием» - это потрясающий, основанный на фактах собственной биографии, документ эпохи, свидетельство того, через какие испытания наш народ. Репрессии 30-х годов, обрушившиеся на друзей и единомышленников А. Ахматовой, разрушили и ее семейный очаг: вначале был арестован и сослан сын, а затем муж. Сама она жила в постоянном ожидании стука в дверь. Создаваемые между 1935 и 1940 годами строчки «Реквиема» не могли даже лечь на бумагу. Их заучивали наизусть друзья поэтессы, для того чтобы задушенный крик «стомильонного» народа не канул в бездну времени.
Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Поэма «Реквием» - это потрясающий, основанный на фактах собственной биографии, документ эпохи, свидетельство того,
через какие испытания наш народ. Репрессии 30-х годов, обрушившиеся на друзей и единомышленников А. Ахматовой,
разрушили и ее семейный очаг: вначале был арестован и сослан сын, а затем муж. Сама она жила в постоянном ожидании стука
в дверь. Создаваемые между 1935 и 1940 годами строчки «Реквиема» не могли даже лечь на бумагу.
Их заучивали наизусть
друзья поэтессы, для того чтобы задушенный крик «стомильонного» народа не канул в бездну времени.
Як бачимо, це проблеми вічні, хоч вони і накладаються на реалії тієї чи іншої епохи. Ніна Бічуя в цьому тексті звела ці реалії до мінімуму. Тільки окремі деталі свідчать про те, що зображувані події розгортаються на тлі повоєнного життя радянської країни. Поза текстом залишаються диктовані режимом правління злободенні проблеми того часу, ідеологічна заангажованість. Винятком є хіба що сцена суду над дитиною, яка відбувається в умовах радянської школи. Авторка займає однозначну позицію в зображенні цього явища. Але хіба в наш час діти не стають свідками, а то й жертвами загального осуду, підступності ровесників, протистояння в шкільному колективі? На жаль, подібні явища мають місце в сучасному суспільному житті.
Объяснение: