Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи. Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах. Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину. На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань.
В лесу растет маленькая елка. Она хочет вырасти и очень стесняется того, что через нее может перепрыгнуть заяц, потому что это еще больше подчеркивает ее малый размер. Аист рассказывает ей, что видел как из старших деревьев делают мачты для кораблей, и это вызывает у елки зависть. Осенью соседние елки срубают, а воробьи рассказывают ей, что видели как их украшают и выставляют в домах. Однажды елку тоже срубают, чтобы украсить ею рождественский праздник. Ее покупают, приносят в дом, и на Сочельник она стоит украшенная свечами, крашеными яблоками, игрушками и корзинами с конфетами. Верхушку елки увенчан золотой звездой. Заходят дети и срывают с елки все конфеты и подарки, а затем слушают сказку о Шалтае-Болтае (Клюмпе-Думпе). На следующий день елка ожидает, что празднование продолжится, но слуги относят ее на чердак. Она чувствует себя одиноко и разочарованно, но к ней прибегают мыши, чтобы послушать как она будет рассказывать сказку о Шалтае-Болтае. Также приходят крысы и когда они выражают свое недовольство простой сказкой, мыши идут и уже не возвращаются. Весной елку, увядшую и потерявшую свои прежние краски, выносят во двор. Мальчик забирает звезду с ее верхушки. Поэтому елку разрубают на дрова.
