жажда свободы, вольности, борьбы («Парус», «Узник», «Пленный рыцарь);
разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («В минуту жизни трудную...», «И скучно и грустно», «Горные вершины», «Утес», «Листок», «Когда волнуется желтеющая нива...»);
любовь-страдание («Нищий», «Нет, не тебя так пылко я люблю...», «Расстались мы, но твой портрет...»);
критика самодержавия и светского общества («Прощай, немытая Россия...», «Смерть поэта»); осмысление судьбы своего поколения («Дума»); положение народа и Родины («Родина», «Бородино»);
трудность поэтического призвания и высокое предназначение поэзии («Я жить хочу! хочу печали...», «Не обвиняй меня, Всесильный...», «Поэт», «Пророк»).
Він проявив мужність. Лицар кохав її, а вона не намагалася зберегти його любов, а була готова заради втіхи пожертвувати життям цього юнака.
Делорж зрозумів це, коли вийшов на арену, він був на волосині життя і смерті.
Юнак кинув їй у лице рукавичку з почуттям ненависті, байдужості, використанності.
Я вважаю, що Кунігунда заслужила таке ставлення до себе, бо була підступною, жалюгідною, та байдужою до нього дамою. Також вона користувалася його почуттями. Модна сказати, він був у неї любовним рабом.
жажда свободы, вольности, борьбы («Парус», «Узник», «Пленный рыцарь);
разочарование, одиночество, поиск гармонии в отношениях с окружающим миром («В минуту жизни трудную...», «И скучно и грустно», «Горные вершины», «Утес», «Листок», «Когда волнуется желтеющая нива...»);
любовь-страдание («Нищий», «Нет, не тебя так пылко я люблю...», «Расстались мы, но твой портрет...»);
критика самодержавия и светского общества («Прощай, немытая Россия...», «Смерть поэта»); осмысление судьбы своего поколения («Дума»); положение народа и Родины («Родина», «Бородино»);
трудность поэтического призвания и высокое предназначение поэзии («Я жить хочу! хочу печали...», «Не обвиняй меня, Всесильный...», «Поэт», «Пророк»).
Він проявив мужність. Лицар кохав її, а вона не намагалася зберегти його любов, а була готова заради втіхи пожертвувати життям цього юнака.
Делорж зрозумів це, коли вийшов на арену, він був на волосині життя і смерті.
Юнак кинув їй у лице рукавичку з почуттям ненависті, байдужості, використанності.
Я вважаю, що Кунігунда заслужила таке ставлення до себе, бо була підступною, жалюгідною, та байдужою до нього дамою. Також вона користувалася його почуттями. Модна сказати, він був у неї любовним рабом.