Это прозаические произведения, в которых фантастически осмыслены события, связываемые с явлениями неживой природы, с миром растений, животных, а также людей (племена, народы, отдельные личности); со сверхъестественными существами (Бог, святые, ангелы, нечистые духи). О каком литературном жанре идет речь? A) притча

B) легенда

C)

D) сказ

у меня СОЧ​

Татьяна - улюблена героїня пушкіна. ця дівчина провінціалка. як казав пушкін, їй краще було слухати страшні казки няні, чим бавитися зі своєю сестрою та подругами. вона любила читати річардсона і русо. задумчивість була її подруга с тих пір, як вона народилася. але одного дня все пішло шкеребердь, адже вона зустріла нікого іншого, як самого евенія онєгіна. вона покохала його з першого погляду. тоді, коли він пішов, тетяна зрозуміла, що з нею коїться, адже вона прочитала дуже багато романів на тему кохання. коли був день іменинів, на які були запрошені усі люди із провінції, туди прийшов ленський и онєгін. і на долю випадку він сіп перед нею. дівчина не могла заспокоїти свої почуття і себе до ладу. вона то блідніла, то червоніла, то ледве в обморок не падала. евгеній це помічав, але нічого зробити не зміг. після дуєлі, тетяна відвідувала могилу ленського, але з часом забула і переїхала в москву. там вона відвідувала різні заходи, які так ретельно вибирала мати, щоб та знайшла собі нареченного. але вона все ще любила того самого, хто, на її думку, втілював у собі риси характеру  героїв лорда байрона. та всеж, зробивши над собою зусилля, тетяна одружилася з генералом. їй було дуже важко змиритися з тим, що людина з ким вона у шлюбі, не онєгін. 

фазиль (фазиль) искандер часто ставит своих героев в такую ситуацию, когда им приходится выбирать между добром и злом, когда грань между ними зыбка, что особенно затрудняет выбор. читатель же словно сам участвует в их внутренней борьбе.

идея рассказа «тринадцатый подвиг геракла» серьезна и глубока. писатель размышляет над тем, что и социальное мужество в человеке далеко не всегда, что, обладая храбростью, можно остаться трусом в общественной жизни, что даже можно совершить из трусости подвиг, дабы не показаться людям смешным или глупым. и вот, вскрывая именно такую каверзную ситуацию, писатель остается верен себе: юмор пронизывает повествование от первой до последней фразы.

писатель умеет говорить о серьезных и важных вещах с юмором, он убежден, что «юмор делает серьезное еще более серьезным»: «я понял, что все счастливые находки детства – это тайный кредит судьбы, за который мы потом расплачиваемся взрослыми. и это вполне справедливо. и еще одно я твердо понял: все потерянное можно найти – даже любовь, даже юность. и только потерянную совесть еще никто не находил». ф. искандер особенно глубоко и осмысленно проникся желанием пробудить у читателя сердце разумное. рассуждая о вечном и суетном, он всматривается в человека, уважая его и любя.

проблемы, поднимаемые писателем, актуальны и для нашего времени.