1. Как называлась гора, на вершине которой сидели главные герои? - Хмурый Хельсегген.
2. Перечислите названия 12 островов, о которых идёт речь. - Вург, Моске, Амбаарен, Ифлезен, Гойхольм, Килдхольм, Суарвен, Букхольм, Оттерхольм, Флимен, Сандфлезен и Скархольм.
3. Мальстрём - это водоворот.
4. С какой целью рассказчик со своими братьями отправлялся на паруснике в море? - Ловить рыбу.
5. Вставьте пропущенные слова:
У моего старшего брата был сын восемнадцати лет, и у меня тоже было двое здоровых молодцов.
6. Я вытащил из кармана часы, поднял их на свет и поглядел на циферблат. Они остановились в семь часов.
7. Было, между прочим, ещё одно обстоятельство, которое мне овладеть собой: это отсутствие ветра, не достигшего нас.
8. Употреблению каких слов научился рассказчик в беседе со своим школьным учителем? - "цилиндр" и "сфера".
9. Как от гибели рассказчик? - Он привязал себя к бочонку для воды.
10. Какое сравнение используется в новелле для описания волос героя, которые впоследствии стали совершенно седыми? - черные как смоль.
А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося. Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку, так Васютинцям і звадливо. Отак зітнуться, да й до шабель. Сомко собі чоловік-дрямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сот-нягу чи дві червоних на рясу. А Сомко, знаєте самі, доводиться Юрусеві дядько, бо старий Хміль держав уперве його сестру Ганну; так він і не злюбив, що чура орудує небожем. Да ото раз, як з'їхалась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
А Сомко, знаєте, який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане,— до Юруся,— старого пса непристойно мішати в нашу компанію...»
Іванець Брюховецький
Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!
1. Как называлась гора, на вершине которой сидели главные герои? - Хмурый Хельсегген.
2. Перечислите названия 12 островов, о которых идёт речь. - Вург, Моске, Амбаарен, Ифлезен, Гойхольм, Килдхольм, Суарвен, Букхольм, Оттерхольм, Флимен, Сандфлезен и Скархольм.
3. Мальстрём - это водоворот.
4. С какой целью рассказчик со своими братьями отправлялся на паруснике в море? - Ловить рыбу.
5. Вставьте пропущенные слова:
У моего старшего брата был сын восемнадцати лет, и у меня тоже было двое здоровых молодцов.
6. Я вытащил из кармана часы, поднял их на свет и поглядел на циферблат. Они остановились в семь часов.
7. Было, между прочим, ещё одно обстоятельство, которое мне овладеть собой: это отсутствие ветра, не достигшего нас.
8. Употреблению каких слов научился рассказчик в беседе со своим школьным учителем? - "цилиндр" и "сфера".
9. Как от гибели рассказчик? - Он привязал себя к бочонку для воды.
10. Какое сравнение используется в новелле для описания волос героя, которые впоследствии стали совершенно седыми? - черные как смоль.
СОМКО
А Сомко, бачте, навпростець іде, не хоче нікому придіте поклонімося. Сомко має в Переяславі свої крамні комори в ринку, так Васютинцям і звадливо. Отак зітнуться, да й до шабель. Сомко собі чоловік-дрямота, то й не в догад йому, що святий отець думав, мабуть, заробити собі яку сот-нягу чи дві червоних на рясу. А Сомко, знаєте самі, доводиться Юрусеві дядько, бо старий Хміль держав уперве його сестру Ганну; так він і не злюбив, що чура орудує небожем. Да ото раз, як з'їхалась до молодого гетьмана старшина да почали радовати про
А Сомко, знаєте, який? Зараз загориться, як порох. «Пане гетьмане,— до Юруся,— старого пса непристойно мішати в нашу компанію...»
Іванець Брюховецький
Васюта хоче собіі гетьманства і не слухає Сомка-гетьмана, а запорожці собі гетьманом Брюховецького зовуть.
Іванець був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу. Бувало, проживаєш у гетьманському дворі, то й чуєш: «Коханий Іванець! Іванець, друже мій єдиний'» — озветься до його під веселий час, за чаркою. «Держись, Юру,— каже, бувало, синові,— держись Іванцевої ради, як не буде мене на світі: він тебе не ошукає». От Юрусь і державсь його ради, і вже було, що скаже Іванець, те й свято. Мабуть, нечистий напутив його. Почав гроші збирати, почав усякому годити, почав прохати уряду в гетьмана. Той і настановив його хорунжим. Як же ото Юрусь не зміг держатись на гетьманстві да пішов у ченці, так Іванець, маючи в себе од усіх льохів гетьманських ключі, підчистив щире срібло, скілько його там осталось, да й махнув на Запорожжє. А там як сипнув грішми, так запорожці за ним роєм: «Іван Мартинович! Іван Мартинович!» А він, ледачий, з усіма обнімається, да братається, да горілкою поїть...
Запорожці так собі його вподобали, що зозвали раду, да й бух Іванця кошовим. Тепер уже він Іван Мартинович Брюховецький. Ні на що славне Запорожжє, коли такі гетьмани настали!