Тарас Бульба, главный герой одноименной повести Н.В. Гоголя, считает, что смысл его жизни - служить своей вере и родине. Бульба готов умереть за друзей, Украину и за православие. Бульба очень плохо относится к полякам и бьется с ними до последней капли крови за веру, честь и казачество. Бульба давно не участвовал в военных действиях. Поэтому после приезда сыновей из бурсы, Тарас решил ехать с ними в Сечь - оплот казачества у самих границ. Там он будет жить на широкую ногу. Поехал он туда, потому что ему стала скучна жизнь дома с женой. Но перед своим отъездом на Сечь, Тарас принимает своих сыновей. Он смеется над их одеждами как бы шутя, но на самом деле у него жесткие требования к сыновьям: “Вы должны смело стоять за веру свою и все казачество”, “Если продадитесь и измените родине, то лучше пусть вы сгинете к чертям”. Но при этом Тарас относится к своим сыновьям, как к товарищам. Перед боем с поляками Бульба воодушевляет казаков на бой, давая им “доброго” вина и говоря речь. Этим самым Бульба настраивает казаков на бой, чтобы их не убили и они постояли за товарищество. Тарас считает, что на свете нет уз крепче, нежели уз товарищества, а русское товарищество - лучшее в мире. Когда Бульба умирает, он заботится не о себе, а о своих товарищах. Тарас рад, что его друзья благополучно уплывают от врага. Он “жертвует” собой ради веры, земли родной и товарищей. Образ Тараса дорог Гоголю, автор дает понять, что таких людей, как старый казак Бульба можно счесть по пальцам. Гоголь восхваляет этот образ, образ бесстрашного полковника, который борется за свою честь, веру и отчизну.
З найбільшою силою такі ідеї прозвучали в історичній повісті І. Франка «Захар Беркут».В образі головного героя твору втілені сила, міць і мудрість українського народу.Захар Беркут, строгий лицем і високий на зріст був «…незважаючи на глибоку старість іще сильний і кремезний». Основним життєвим покликанням цієї людини була самовіддана праця на користь рідного народу. Навіть досягнувши похилого віку, він приймає активну участь у житті громади, допомагає людям своїми знаннями і своїм досвідом.Усе життя Захар присвячує боротьбі за єдність людей. Навіть перед смертю він бачить лише перемогу своєї справи, якій віддав кращі роки свого життя.Життєвою мудрістю і переконливістю сповнений виступ Захара Беркута перед громадою. Він завжди дотримує свого слова і з гордістю запевняє: «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». Навіть наприкінці свого життя Захар переживає за майбутнє свого народу. Він закликає своїх співвітчизників триматися разом, стояти незламно один за одного, щоб ніяка сила, ніякий ворог не змогли їх подолати. Я захоплююсь Захаром Беркутом, в образі якого І. Франко втілив патріотизм, народну мудрість і відданість народній справі.Ми знайомимось з Захаром Беркутом вже наприкінці його життя і застаємо героя «сивим голубом», дев’яностолітнім старцем, поважним лідером гірської громади. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».
Но перед своим отъездом на Сечь, Тарас принимает своих сыновей. Он смеется над их одеждами как бы шутя, но на самом деле у него жесткие требования к сыновьям: “Вы должны смело стоять за веру свою и все казачество”, “Если продадитесь и измените родине, то лучше пусть вы сгинете к чертям”. Но при этом Тарас относится к своим сыновьям, как к товарищам.
Перед боем с поляками Бульба воодушевляет казаков на бой, давая им “доброго” вина и говоря речь. Этим самым Бульба настраивает казаков на бой, чтобы их не убили и они постояли за товарищество. Тарас считает, что на свете нет уз крепче, нежели уз товарищества, а русское товарищество - лучшее в мире.
Когда Бульба умирает, он заботится не о себе, а о своих товарищах. Тарас рад, что его друзья благополучно уплывают от врага. Он “жертвует” собой ради веры, земли родной и товарищей.
Образ Тараса дорог Гоголю, автор дает понять, что таких людей, как старый казак Бульба можно счесть по пальцам. Гоголь восхваляет этот образ, образ бесстрашного полковника, который борется за свою честь, веру и отчизну.
Основним життєвим покликанням цієї людини була самовіддана праця на користь рідного народу. Навіть досягнувши похилого віку, він приймає активну участь у житті громади, допомагає людям своїми знаннями і своїм досвідом.Усе життя Захар присвячує боротьбі за єдність людей. Навіть перед смертю він бачить лише перемогу своєї справи, якій віддав кращі роки свого життя.Життєвою мудрістю і переконливістю сповнений виступ Захара Беркута перед громадою. Він завжди дотримує свого слова і з гордістю запевняє: «Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадникові». Навіть наприкінці свого життя Захар переживає за майбутнє свого народу. Він закликає своїх співвітчизників триматися разом, стояти незламно один за одного, щоб ніяка сила, ніякий ворог не змогли їх подолати. Я захоплююсь Захаром Беркутом, в образі якого І. Франко втілив патріотизм, народну мудрість і відданість народній справі.Ми знайомимось з Захаром Беркутом вже наприкінці його життя і застаємо героя «сивим голубом», дев’яностолітнім старцем, поважним лідером гірської громади. «Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя, Захар Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази».