недавно на уроке мы познакомились с творчеством шмелева. особенно мне запомнился его рассказ "как я стал писателем". в этом произведении рассказчик повествует нам о том, как он стал мастером слова. еще в детстве писатель обладал невероятной фантазией, все ему казалось живым.
рассказчик прошел долгий путь, прежде чем его произведения напечатали. в тот момент он ощутил, что в этом "есть что-то великое и священное, незнаемое, необычайно важное". рассказ мне показался интересным. он подтолкнул меня к мысли о том, что никогда не стоит останавливаться, особенно, если ты чувствуешь, что у тебя есть талант.
у 1910 р. вісімнадцятирічна дівчина принесла до друкарні рукопис віршової збірки. шансів, що її доробок зацікавить читачів, було небагато: авторка ж бо молода й недосвідчена, а публіка надзвичайно вимоглива. справді, знаменитих поетів у тогочасній росії вистачало, тож шанувальники мистецтва віршування мали великий вибір. і все ж таки тоненька збірочка «вечірній альбом» не залишилася без уваги. наймудріші читачі одразу помітили талант її юної авторки з поетичним ім’ям марина цвєтаєва.
марина іванівна цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 р. в москві. у домі її батьків панувала атмосфера поваги до науки й мистецтва. головними темами, за словами поетеси, були «музей і музика».
глава родини, професор московського університету іван володимирович цвєтаєв був відомим філологом, мистецтвознавцем і культурним діячем.
багато років він збирав мистецькі твори минулого. а згодом виступив засновником музею красних мистецтв імені
о.с. пушкіна, що увійшов до переліку найвідоміших культурних центрів світового значення. створення музею професор цвєтаєв вважав справою свого життя й гідно довів її до кінця.
мати поетеси, марія олександрівна, щиро поділяла музейні клопоти чоловіка. як високоосвічена людина й обдарована піаністка, вона добре розуміла цінність мистецтва. не маючи можливості розкрити свій талант на сцені, марія олександрівна годинами натхненно грала для себе й рідних. тоді будинок ущерть виповнювався музикою, яка ніби зачаровувала і дорослих, і маленьких його мешканців. пізніше марина цвєтаєва згадувала: «мати - залила нас музикою. затопила нас, немов повінь. після такої матері мені залишалося одне-єдине: стати поетом». у пам’яті поетеси марія олександрівна назавжди залишилася втіленням «самої ліричної стихії», творчої особистості, зануреної в мистецтво й відірваної від буденного життя.
отзыв на рассказ шмелева "как я стал писателем":
недавно на уроке мы познакомились с творчеством шмелева. особенно мне запомнился его рассказ "как я стал писателем". в этом произведении рассказчик повествует нам о том, как он стал мастером слова. еще в детстве писатель обладал невероятной фантазией, все ему казалось живым.
рассказчик прошел долгий путь, прежде чем его произведения напечатали. в тот момент он ощутил, что в этом "есть что-то великое и священное, незнаемое, необычайно важное". рассказ мне показался интересным. он подтолкнул меня к мысли о том, что никогда не стоит останавливаться, особенно, если ты чувствуешь, что у тебя есть талант.
у 1910 р. вісімнадцятирічна дівчина принесла до друкарні рукопис віршової збірки. шансів, що її доробок зацікавить читачів, було небагато: авторка ж бо молода й недосвідчена, а публіка надзвичайно вимоглива. справді, знаменитих поетів у тогочасній росії вистачало, тож шанувальники мистецтва віршування мали великий вибір. і все ж таки тоненька збірочка «вечірній альбом» не залишилася без уваги. наймудріші читачі одразу помітили талант її юної авторки з поетичним ім’ям марина цвєтаєва.
марина іванівна цвєтаєва народилася 8 жовтня 1892 р. в москві. у домі її батьків панувала атмосфера поваги до науки й мистецтва. головними темами, за словами поетеси, були «музей і музика».
глава родини, професор московського університету іван володимирович цвєтаєв був відомим філологом, мистецтвознавцем і культурним діячем.
багато років він збирав мистецькі твори минулого. а згодом виступив засновником музею красних мистецтв імені
о.с. пушкіна, що увійшов до переліку найвідоміших культурних центрів світового значення. створення музею професор цвєтаєв вважав справою свого життя й гідно довів її до кінця.
мати поетеси, марія олександрівна, щиро поділяла музейні клопоти чоловіка. як високоосвічена людина й обдарована піаністка, вона добре розуміла цінність мистецтва. не маючи можливості розкрити свій талант на сцені, марія олександрівна годинами натхненно грала для себе й рідних. тоді будинок ущерть виповнювався музикою, яка ніби зачаровувала і дорослих, і маленьких його мешканців. пізніше марина цвєтаєва згадувала: «мати - залила нас музикою. затопила нас, немов повінь. після такої матері мені залишалося одне-єдине: стати поетом». у пам’яті поетеси марія олександрівна назавжди залишилася втіленням «самої ліричної стихії», творчої особистості, зануреної в мистецтво й відірваної від буденного життя.