В крещенский вечер девушка Светлана гадает со своими подругами. Она грустит, потому что ее любимый далеко и уже год не пишет ей. Подружки советуют Светлане сегодня погадать на своего суженого (по словам девушек, суженый должен явиться). В ту же ночь Светлана садится за стол, на котором лежат два столовых прибора и зеркало. Девушка с волнением смотрит в зеркало. Вдруг в комнату как будто кто-то входит, в зеркале блестят чьи-то глаза и слышится шепот: "Я с тобой, моя краса...". Светлана видит перед собой своего возлюбленного. Тот приглашает девушку венчаться в церковь, где их уже ждет священник. Влюбленные едут в санях в церковь. Молодой человек выглядит молчаливым, бледным и унылым. По пути влюбленные видят храм, в котором люди стоят вокруг гроба. Наконец Светлана и ее возлюбленный приезжают к церкви для венчания. Внезапно жених, а также кони и сани куда-то исчезают. Светлана остается одна в неизвестном месте. Сквозь метель Светлана замечает избушку, в которой горит свет. Девушка входит в дом и внутри видит гроб с покойником. Девушка молится перед иконами и ждет в углу. Внезапно к ней подлетает белый голубь и обнимает ее. Тем временем Светлана слышит стон покойника и видит его грозный взгляд, в котором чувствуется смерть. Девушка понимает, что покойник и есть ее возлюбленный. В этот момент Светлана пробуждается ото сна и видит, что на дворе уже утро. Девушка боится, что ее кошмарный сон сбудется. Днем Светлана сидит у окна. Вдруг к ее дому подъезжает неизвестный гость. Им оказывается ее жених - живой и невредимый. Молодой человек по-прежнему любит Светлану. Девушка понимает, что ее страшный сон ничего не значил. В конце автор желает Светлане счастливой жизни и удачи.
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.
В крещенский вечер девушка Светлана гадает со своими подругами. Она грустит, потому что ее любимый далеко и уже год не пишет ей. Подружки советуют Светлане сегодня погадать на своего суженого (по словам девушек, суженый должен явиться). В ту же ночь Светлана садится за стол, на котором лежат два столовых прибора и зеркало. Девушка с волнением смотрит в зеркало. Вдруг в комнату как будто кто-то входит, в зеркале блестят чьи-то глаза и слышится шепот: "Я с тобой, моя краса...". Светлана видит перед собой своего возлюбленного. Тот приглашает девушку венчаться в церковь, где их уже ждет священник. Влюбленные едут в санях в церковь. Молодой человек выглядит молчаливым, бледным и унылым. По пути влюбленные видят храм, в котором люди стоят вокруг гроба. Наконец Светлана и ее возлюбленный приезжают к церкви для венчания. Внезапно жених, а также кони и сани куда-то исчезают. Светлана остается одна в неизвестном месте. Сквозь метель Светлана замечает избушку, в которой горит свет. Девушка входит в дом и внутри видит гроб с покойником. Девушка молится перед иконами и ждет в углу. Внезапно к ней подлетает белый голубь и обнимает ее. Тем временем Светлана слышит стон покойника и видит его грозный взгляд, в котором чувствуется смерть. Девушка понимает, что покойник и есть ее возлюбленный. В этот момент Светлана пробуждается ото сна и видит, что на дворе уже утро. Девушка боится, что ее кошмарный сон сбудется. Днем Светлана сидит у окна. Вдруг к ее дому подъезжает неизвестный гость. Им оказывается ее жених - живой и невредимый. Молодой человек по-прежнему любит Светлану. Девушка понимает, что ее страшный сон ничего не значил. В конце автор желает Светлане счастливой жизни и удачи.
максимально короткий
Подпишись на меня
Іван Якович Франко – одне з найвидатніших імен в українській літературі. Його творчість високохудожня і змістовна, його таланту були підвладні майже усі літературні жанри. І до якого з творів письменника ми не звернулись би, у кожному з них можна побачити важливі проблеми, кожний з них викликає хвилювання і примушує замислитись. Особисто на мене найсильніше враження справила лірика Івана Франка, бо його твори, написані в цьому жанрі, більш усього впливають на душу читача та його почуття.
Видатний український письменник І. Я. Франко жив та працював у важкі для українського народу часи, у часи темряви і безправ’я, яке огорнуло нашу країну у другій половині XIX століття. І якщо б я мав змогу написати письменникові листа, я б торкнувся саме теми життя наших предків та теми творчості Івана Франка, присвяченої важкому життю українців у той час. Написав би я свого листа приблизно так:
«Добрий день, Іван Якович! Звертається до Вас звичайний читач і великий шанувальник Вашої творчості, Ваш нащадок, у якого є можливість в повній мірі оцінити Ваш талант і ваші видатні твори. Ви жили і творили у часи панування над Україною австро-угорської монархії, у часи, коли наші співвітчизники задихалися «в тюрмі народів», як Ви називали тогочасне становище своїх земляків.
«Багно гнилеє між країв Європи,
Покрите цвіллю, зеленню густою!
Розсаднице недумства і застою,
О, Австріє! Де ти поставиш стопи,
Повзе облуда, здирство, плач народу».
Я знаю, що в той час для того, щоб українців утримати у покорі, вороги нашої батьківщини намагалися знищити українську культуру, розірвати вікові зв’язки між окремими частинами розрізненої на той час України. Я захоплююся Вашою мужністю, тому що Ви у такий важкий час знайшли сили на повний голос розповідати у своїх творах про реальне становище українців. Ваш голос мав таку силу, що, незважаючи на тюремні грати та заборони, він пробивався на свободу і закликав сміливих співвітчизників до боротьби, а у серця зневірених вселяв надію на краще майбутнє.