"Айвенго" присвячений далекого минулого. Тому короткий зміст «Айвенго» варто почати з опису історичних обставин, в які потрапляють герої роману. Англія переживає важкі часи. Король Річард Перший перебуває в полоні. В цей час його брат, принц Джон, має намір захопити престол.
Родовитий сакс Седрік Ротервудскій мріє скинути норманської панування і відродити могутність свого народу. На його думку, главою майбутнього визвольного руху повинен стати Ательстан Конінгсбургского. Седрік вирішує одружити його на леді рівний, своїй вихованці, яка є останньою представницею роду короля Альфреда. Але леді Ровена прив'язується до сина Седріка, Айвенго. Короткий зміст описує, що через це розгніваний Седрік виганяє сина з дому і позбавляє спадщини.
Зав'язка роману починається з того, що Айвенго потайки в образі пілігрима повертається з хрестового походу. Незабаром його наздоганяє загін Бріана де Буагільбера, командора храмовників, що прямує на лицарський турнір. Зазначений турнір проходить в присутності принца Джона. Бріан де Буагільбер впевнено перемагає багатьох лицарів. Але раптово на арені з'являється новий лицар, щит якого прикрашений девізом «Позбавлений Спадщини». Він викликає тамплієра на поєдинок і здобуває перемогу. Як переможець, вибирає він королеву любові і краси, якої стає Ровена. На другий день лицар «Позбавлений Спадщини» перемагає вже за до таємничого Чорного лицаря. В нагороду Ровена повинна покласти на голову першого лицаря почесний вінець. Коли ж з нього знімають шолом, він падає, стікаючи кров'ю. У незнайомому лицаря все дізнаються Айвенго. Короткий зміст оповідає, що принц Джон сприймає це як знак того, що Річард Перший отримав свободу. Тому він починає шукати прихильників, обіцяючи їм великі нагороди. Наприклад, Морісу де Брас він пропонує в дружини багату і знатну наречену леді рівний, яку названий лицар вирішує викрасти.
Незабаром на Седріка і його супутників (серед них був і поранений Айвенго) нападає загін розбійників, на чолі якого стоять Буагильбер і де Брас. Бранців відвозять в укріплений замок, де де Брас намагається завоювати прихильність леді Ровени, але вона відповідає йому рішучою відмовою. В цей час замок в облогу Чорний Лицар, який вже одного разу допомагав Айвенго. Короткий зміст описує, як він полонить де Брас і рятує Айвенго. Але при облозі замку гине Ательстан, наречений леді Ровени.
В кінці роману Айвенго (короткий зміст якого упускає багато деталей) читачі дізнаються, що Чорний лицар - це ні хто інший, як король Річард Перший. Зайнявши належне місце на престолі, він прощає принца Джона. Седрік в свою чергу дає згоду на весілля Айвенго і леді Ровени.
Сонет «Соответствия» Шарля Бодлера критики считают своеобразным манифестом символизма. В его строках содержится главная идея этого движения: все материальные вещи являются символами иной реальности, внутреннего мира души, а потому между ними и душевными проявлениями могут и должны быть соответствия. Эти соответствия воплощаются в цветах, звуках, запахах. Эта идея нашла живой отклик в творчестве многих авторов.
Приверженцы различных поэтических течений отдавали должное Бодлеру как провозвестнику нового стиля, переводя это произведение на родной язык. Имеется несколько переводов «Соответствий», принадлежащих перу К. Бальмонта, В. Левика, П. Якубовича и других. Одним из самых известный считается работа Эллиса (псевдоним Льва Кобылинского, 1879–1947). Именно к ней мы обратимся для анализа стихотворения.
Сонет «Соответствия» был написан Бодлером предположительно в 1855 году. Стихотворение помещено в раздел «Сплин и идеал» сборника «Цветы зла» (1857). Интересно, что в любом издании книги оно всегда находится на четвертом месте цикла.
Стихотворение наполнено прекрасными метафорами. Например, Бодлер называет природу храмом живых колонн. Так в одном образе сливаются и преклонение перед красотой природы, и признание человеческого гения создать стройные архитектурные формы.
Уже в первом катрене произносится слово «символы». Это задает тон всему стихотворению – отныне все образы, встречающиеся читателю, следует понимать как отражения реальных вещей в духовном поэтическом мире. Там же содержится и намек на самого читателя:
Лесами символом бредет, в их чащах тонет
Смущенный человек, их взглядом умилен.
Основная мысль произведения заключена во втором катрене:
Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,
Где все едино, свет и ночи темнота,
Благоухания и звуки и цвета.
Единственный аккорд для поэта воздвигает в его сознании целую вселенную, наполненную различными проявлениями мира. Каждое явление, будь то цвет или звук, порождает сонм образов, является символом чего-то аналогично ценного, но скрытого в иной реальности – воображении автора.
Особое значение Бодлер придает запахам. Предвосхищая научные открытия устойчивых связей между обонянием и памятью, он создает цепочки неразрывно связанных образов:
Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,
Как тело детское, высокий звук гобоя.
Поэт подчеркивает тем самым, что достаточно одной нотки знакомого аромата, чтобы оживить в памяти череду воспоминаний. Думается, что эта тонко подмеченная Бодлером связь является еще и символом поэзии, которая одной строкой рождать в голове читателя целые миры.
Короткий зміст «Айвенго»
"Айвенго" присвячений далекого минулого. Тому короткий зміст «Айвенго» варто почати з опису історичних обставин, в які потрапляють герої роману. Англія переживає важкі часи. Король Річард Перший перебуває в полоні. В цей час його брат, принц Джон, має намір захопити престол.
Родовитий сакс Седрік Ротервудскій мріє скинути норманської панування і відродити могутність свого народу. На його думку, главою майбутнього визвольного руху повинен стати Ательстан Конінгсбургского. Седрік вирішує одружити його на леді рівний, своїй вихованці, яка є останньою представницею роду короля Альфреда. Але леді Ровена прив'язується до сина Седріка, Айвенго. Короткий зміст описує, що через це розгніваний Седрік виганяє сина з дому і позбавляє спадщини.
Зав'язка роману починається з того, що Айвенго потайки в образі пілігрима повертається з хрестового походу. Незабаром його наздоганяє загін Бріана де Буагільбера, командора храмовників, що прямує на лицарський турнір. Зазначений турнір проходить в присутності принца Джона. Бріан де Буагільбер впевнено перемагає багатьох лицарів. Але раптово на арені з'являється новий лицар, щит якого прикрашений девізом «Позбавлений Спадщини». Він викликає тамплієра на поєдинок і здобуває перемогу. Як переможець, вибирає він королеву любові і краси, якої стає Ровена. На другий день лицар «Позбавлений Спадщини» перемагає вже за до таємничого Чорного лицаря. В нагороду Ровена повинна покласти на голову першого лицаря почесний вінець. Коли ж з нього знімають шолом, він падає, стікаючи кров'ю. У незнайомому лицаря все дізнаються Айвенго. Короткий зміст оповідає, що принц Джон сприймає це як знак того, що Річард Перший отримав свободу. Тому він починає шукати прихильників, обіцяючи їм великі нагороди. Наприклад, Морісу де Брас він пропонує в дружини багату і знатну наречену леді рівний, яку названий лицар вирішує викрасти.
Незабаром на Седріка і його супутників (серед них був і поранений Айвенго) нападає загін розбійників, на чолі якого стоять Буагильбер і де Брас. Бранців відвозять в укріплений замок, де де Брас намагається завоювати прихильність леді Ровени, але вона відповідає йому рішучою відмовою. В цей час замок в облогу Чорний Лицар, який вже одного разу допомагав Айвенго. Короткий зміст описує, як він полонить де Брас і рятує Айвенго. Але при облозі замку гине Ательстан, наречений леді Ровени.
В кінці роману Айвенго (короткий зміст якого упускає багато деталей) читачі дізнаються, що Чорний лицар - це ні хто інший, як король Річард Перший. Зайнявши належне місце на престолі, він прощає принца Джона. Седрік в свою чергу дає згоду на весілля Айвенго і леді Ровени.
Сподіваюсь, допоміг)
Смерть утешает — увы! — и заставляет жить.
Объяснение:
Сонет «Соответствия» Шарля Бодлера критики считают своеобразным манифестом символизма. В его строках содержится главная идея этого движения: все материальные вещи являются символами иной реальности, внутреннего мира души, а потому между ними и душевными проявлениями могут и должны быть соответствия. Эти соответствия воплощаются в цветах, звуках, запахах. Эта идея нашла живой отклик в творчестве многих авторов.
Приверженцы различных поэтических течений отдавали должное Бодлеру как провозвестнику нового стиля, переводя это произведение на родной язык. Имеется несколько переводов «Соответствий», принадлежащих перу К. Бальмонта, В. Левика, П. Якубовича и других. Одним из самых известный считается работа Эллиса (псевдоним Льва Кобылинского, 1879–1947). Именно к ней мы обратимся для анализа стихотворения.
Сонет «Соответствия» был написан Бодлером предположительно в 1855 году. Стихотворение помещено в раздел «Сплин и идеал» сборника «Цветы зла» (1857). Интересно, что в любом издании книги оно всегда находится на четвертом месте цикла.
Стихотворение наполнено прекрасными метафорами. Например, Бодлер называет природу храмом живых колонн. Так в одном образе сливаются и преклонение перед красотой природы, и признание человеческого гения создать стройные архитектурные формы.
Уже в первом катрене произносится слово «символы». Это задает тон всему стихотворению – отныне все образы, встречающиеся читателю, следует понимать как отражения реальных вещей в духовном поэтическом мире. Там же содержится и намек на самого читателя:
Лесами символом бредет, в их чащах тонет
Смущенный человек, их взглядом умилен.
Основная мысль произведения заключена во втором катрене:
Как эхо отзвуков в один аккорд неясный,
Где все едино, свет и ночи темнота,
Благоухания и звуки и цвета.
Единственный аккорд для поэта воздвигает в его сознании целую вселенную, наполненную различными проявлениями мира. Каждое явление, будь то цвет или звук, порождает сонм образов, является символом чего-то аналогично ценного, но скрытого в иной реальности – воображении автора.
Особое значение Бодлер придает запахам. Предвосхищая научные открытия устойчивых связей между обонянием и памятью, он создает цепочки неразрывно связанных образов:
Есть запах девственный; как луг, он чист и свят,
Как тело детское, высокий звук гобоя.
Поэт подчеркивает тем самым, что достаточно одной нотки знакомого аромата, чтобы оживить в памяти череду воспоминаний. Думается, что эта тонко подмеченная Бодлером связь является еще и символом поэзии, которая одной строкой рождать в голове читателя целые миры.
Метки: Бодлер