Дати письмові відповіді на запитання по роману "П'ятнадцятерічний капітан". 1.Назвіть героїв роману, які займалися справою, недостойною людини.
2.Як Негору та Гарріс ставилися до нещасних ра¬бів? Що для них було найважливіше?
3.Відомо, що Гарріс — американець, Негору — пор¬тугалець. Як вони поводилися з білими людьми, тоб¬то з людьми своєї раси?
4.Чи усвідомлювали Гарріс та Негору, що вони стали на шлях знищення цілих народів?
5. Закінчити речення-звернення до работорговців:
«Негр Геркулес — не «чорне дерево», а справжня Людина, гідна великої поваги, тому що...»​

Без дела день-деньской… Такой цветок цветет перед очами, Что я смотрю, смотрю, да и не верю - Во сне иль въявь цветок передо мной? - ямб (двусложный размер, ударение на второй слог)

Кто ты, девушка на белом на коне, Во земном во березовом венке? Куда держишь путь прогалиною вешнею, Позавеянною белою черешнею? - хорей (двусложный размер, ударение на первый слог)

В венке из весенних цветов, Цветов полевых, Овеян вещаньями веков, В одеждах волнистых, красиво живых. - амфибрахий трехсложный размер, ударение на второй слог).

Розповідь М. Шолохова «Доля людини» - це розповідь про просту людину на війні. Російська людина винесла усі жахи війни і ціною особистих втрат завоював перемогу, незалежність своєї батьківщини. Кращі риси російської вдачі, завдяки силі якого була отримана перемога у Великій Вітчизняній війні, М. Шолохов утілив в головному героєві розповіді - Андрії Соколові. Це такі риси, як стійкість, терпіння, скромність, почуття людської гідності. На початку розповіді автор спокійно оповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би готує нас до зустрічі з головним героєм, Андрієм Соколовим, очі якого «немов присипані попелом, наповнені невідбутною смертною тугою». Шолоховский герой згадує про минуле стримано, стомлено, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна великі, темні руки. Усе це дає нам відчути, наскільки трагічна доля цієї людини. Перед нами проходить життя звичайної людини, російського солдата Андрія Соколова. Він з дитинства дізнався, почому «фунт лиха», бився в Громадянську війну. Скромний трудівник, батько сімейства, він був по-своєму щасливий. Війна поламала життя цієї людини, відірвала його від будинку, від сім'ї. Андрій Соколов йде на фронт. З початку війни, в перші ж її місяці він був двічі поранений, контужений. Але найстрашніше чекало героя попереду - він потрапляє у фашистський полон. Героєві довелося випробувати нелюдські муки, тяготи, терзання. Два роки Андрій Соколов стійко переносив жахи фашистського полону. Він намагається бігти, але невдало, розправляється з боягузом, зрадником, який готовий, рятуючи свою шкуру, видати командира. З великою наочністю почуття власної гідності, величезна сила духу і витримка розкрилися в моральному поєдинку Соколова з комендантом концтабору. Змучений, виснажений, знесилений, в'язень готовий зустріти смерть з такою мужністю і витримкою, що це вражає фашиста, що навіть втратив людське обличчя. Андрію все ж вдається бігти, і він знову стає солдатом. Не раз смерть дивилася йому в очі, але він до кінця залишався людиною. Та все ж найсерйозніші випробування припали на долю героя, коли він повернувся додому. Що вийшов з війни переможцем, Андрій Соколов втратив усе, що у нього було в житті. На місці, де стояв будинок, побудований його руками, темніла воронка від німецької авіабомби… Загинули усі члени його сім'ї. Він говорить своєму випадковому співрозмовникові: «Інший Раз не спиш вночі, дивишся в темряву порожніми очима і думаєш: »За що ж ти, життя, мене так покалічила«? Немає мені відповіді ні в темряві, ні при ясному сонечку…» Після усього, що пережила ця людина, він, здавалося б, повинен був озлобитися, зробитися жорстоким. Проте життя не змогло зломити Андрія Соколова, вона поранила, але не убила в нім живу душу. Усю теплоту своєї душі герой віддає усиновленому їм сироті Ванюше, хлопченяті з «світлими, як небушко, очима». І те, що він усиновляє Ваню, підтверджує моральну силу Андрія Соколова, що зуміло після стількох втрат почати життя спочатку. Ця людина перемагає горе, продовжує жити. «І хотілося б думати, - пише Шолохов, - що ця російська людина, людина непохитної волі, витримає, і біля батьківського плеча виросте той, який, подорослішавши, зможе усе витримати, усе здолати на своєму шляху, якщо до цього покличе його Батьківщина». Розповідь Михайла Шолохова «Доля людини» проникнуть глибокою, світлою вірою в людину, в його моральну силу. Назва розповіді символічна: це не просто доля солдата Андрія Соколова, а розповідь про долю російської людини, простого солдата, що виніс на собі усі тяготи війни. Письменник показує, якою величезною ціною була завойована перемога у Великій Вітчизняній війні і хто був справжнім героєм цієї війни. Образ Андрія Соколова вселяє в нас глибоку віру в моральну силу російської людини.