Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ «БЛАГОДАРНОСТЬ»За всё, за всё тебя благодарю я:За тайные мучения страстей,За горечь слёз, отраву поцелуя,За месть врагов и клевету друзей;За жар души, растраченный в пустыне,За всё, чем я обманут в жизни был...Устрой лишь так, чтобы тебя отнынеНедолго я ещё благодарил. МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ «АНГЕЛ»По небу полуночи ангел летел, И тихую песню он пел;И месяц, и звёзды, и тучи толпой Внимали той песне святой. Он пел о блаженстве безгрешных духов Под кущами райских садов;О Боге великом он пел, и хвала Его непритворна была. Он душу младую в объятиях нёс Для мира печали и слёз.И звук его песни в душе молодой Остался - без слов, но живой. И долго на свете томилась она, Желанием чудным полна,И звуков небес заменить не могли Ей скучные песни земли.
МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ «ВЕНЕЦИЯ»
Поверхностью морей отражена, Богатая Венеция почила, Сырой туман дымился, и луна Высокие твердыни осребрила. Чуть виден бег далёкого ветрила, Студёная вечерняя волна Едва шумит под вёслами гондолы И повторяет звуки баркаролы.
Мне чудится, что это ночи стон, Как мы, своим покоем недовольной, Но снова песнь! И вновь гитары звон! О, бойтеся, мужья, сей песни вольной. Советую, хотя мне это больно, Не выпускать красавиц ваших жён, Но если вы в сей миг неверны сами, Тогда, друзья, да будет мир меж вами!
И мир с тобой, прекрасный чичизбей, И мир с тобой, лукавая Мелина. Неситеся по прихоти морей, Любовь нередко бережёт пучина. Хоть и над морем царствует судьбина, Гонитель вечный счастливых людей, Но талисман пустынного лобзанья Уводит сердца тёмные мечтанья.
Рука с рукой, свободу дав очам, Сидят в ладье и шепчут меж собою; Она вверяет месячным лучам Младую грудь с пленительной рукою, Укрытые досель под епанчою, Чтоб юношу сильней прижать к устам. Меж тем вдали, то грустный, то весёлый, Раздался звук обычной баркаролы:
"Как в дальнем море ветерок, Свободен вечно мой челнок; Как речки быстрое русло, Не устаёт моё весло.
Гондола по воде скользит, А время по любви летит. Опять сровняется вода, Страсть не воскреснет никогда".
Освіта в Україні завжди була проблемною. І кожен новий міністр обирає свій шлях та методи вдосконалення. Та ситуація поки залишається сирою. Тому варто потроху замислюватись над питанням: освіта майбутнього, яка вона?
Ну, насамперед варто враховувати технологічний бум. Такий стрімкий розвиток техніки вже в найближчі кілька років повністю переформатує систему освіти. З’явиться масове онлайн-навчання. Де не потрібно бути присутнім у аудиторії. Достатньо лише мати гаджет і доступ до всесвітньої павутини. У зв’язку з цим зникне необхідність у викладачах-людях. На зміну прийдуть роботи, які чітко слідуватимуть заданій системі. Також науковці говорять про індивідуальну систему освіти. Викладачам дуже складно рівноцінно приділяти увагу кожному учневі. Адже всі абсолютно різні і це фізично неможливо. Тому дослідники пропонують використовувати комп’ютерні технології, які дозволять побудувати систему освіти індивідуально для кожного учня.
Особисто моє бачення освіти майбутнього двояке. З одного боку сучасний світ вимагає коп’ютеризації, адже це зручно. А з іншого – жоден робот не замінить живого спілкування між людьми. І це є справжньою проблемою.
Тож, я вважаю, що країні не варто відставати від стрімкого технічного розвитку. Це дасть Україні потужний розвиток. Але й про живих людей забувати не слід.
Яка освіта потрібна державі, щоб вона досягла високого рівня розвитку? Освіта має опиратися на новітні наукові розробки та досягнення, учнів та студентів мають залучати до виробництв, до роботи підприємств та організацій. Так кожна дитина зможе вибрати свою професію, яка буде приносити їй задоволення, а країні та економіці користь. Адже головна проблема освіти сьогодні в тому, що всі вивчають теорію, а не практичні вміння та знання.
Тобто, щоб держава досягла високого рівня розвитку, необхідна якісна та сучасна освіта, підкріплена практичними навичками та вміннями.
МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ «АНГЕЛ»По небу полуночи ангел летел, И тихую песню он пел;И месяц, и звёзды, и тучи толпой Внимали той песне святой.
Он пел о блаженстве безгрешных духов Под кущами райских садов;О Боге великом он пел, и хвала Его непритворна была.
Он душу младую в объятиях нёс Для мира печали и слёз.И звук его песни в душе молодой Остался - без слов, но живой.
И долго на свете томилась она, Желанием чудным полна,И звуков небес заменить не могли Ей скучные песни земли.
МИХАИЛ ЛЕРМОНТОВ «ВЕНЕЦИЯ»
Поверхностью морей отражена, Богатая Венеция почила, Сырой туман дымился, и луна Высокие твердыни осребрила. Чуть виден бег далёкого ветрила, Студёная вечерняя волна Едва шумит под вёслами гондолы И повторяет звуки баркаролы.
Мне чудится, что это ночи стон, Как мы, своим покоем недовольной, Но снова песнь! И вновь гитары звон! О, бойтеся, мужья, сей песни вольной. Советую, хотя мне это больно, Не выпускать красавиц ваших жён, Но если вы в сей миг неверны сами, Тогда, друзья, да будет мир меж вами!
И мир с тобой, прекрасный чичизбей, И мир с тобой, лукавая Мелина. Неситеся по прихоти морей, Любовь нередко бережёт пучина. Хоть и над морем царствует судьбина, Гонитель вечный счастливых людей, Но талисман пустынного лобзанья Уводит сердца тёмные мечтанья.
Рука с рукой, свободу дав очам, Сидят в ладье и шепчут меж собою; Она вверяет месячным лучам Младую грудь с пленительной рукою, Укрытые досель под епанчою, Чтоб юношу сильней прижать к устам. Меж тем вдали, то грустный, то весёлый, Раздался звук обычной баркаролы:
"Как в дальнем море ветерок, Свободен вечно мой челнок; Как речки быстрое русло, Не устаёт моё весло.
Гондола по воде скользит, А время по любви летит. Опять сровняется вода, Страсть не воскреснет никогда".