Троекурова на суде встретили с подобострастием, а Дубровского почти не замечали. Судом было установлено, что Дубровский владел Кистеневкой незаконно, и имение должно было быть передано «законному» владельцу — Троекурову. Когда Дубровскому предложили апелляцию, он, схватив чернильницу, запустил ею в председателя суда; его едва уняли сбежавшиеся сторожа. Затем больной Дубровский был отвезен в Кистеневку , «почти уже ему не принадлежавшую». Внезапное сумасшествие Дубровского сильно подействовало на Троекурова, отравив ему торжество победы.
Гомер – легендарний давньогрецький поет. Про нього та про його життя практично не залишилось достовірних свідчень. В античний час було відомо дев’ять життєписів Гомера. Правда, вони практично не збереглися. Тому, як в давнину, так і сучасним дослідникам , важко точно визначити, коли жив та творив поет. Частина грецьких письменників відносила його до епохи Троянської війни, Геродот – до 850 року до н.е. Батьківщина поета теж не визначена однозначно. Принаймі сім міст вважають його своїм громаданином – острів Родос, Колофон, Іос,Аргос, Стародавні Афіни, Кіма та Ітака. Сучасні дослідники основним місцем перебування вважають острів Хіос, а місцем смерті – острів Іос. Гомер вважається автором знаменитих античних поем «Ілліади» та «Одіссеї». Відсутність достовірних відомостей, ще з античності викликала подвійне ставлення до автора. Дехто вважав, що Гомер був не однією історичною особою, а коллективом поетів. Таке критичне ставлення до авторства поем було викликано протиріччями, які є у поемах . Наприклад, за «Ілліадою» дружиною Гефеста була Харита, у Нестора було одинадцять братів, а за «Одіссеєю» – Афродита, тільки двох братів мав Нестор, і т.п. Гору взяла думка, що поеми належать Гомеру, але перша написана в молоді роки, а друга – у старості, коли вже поета підводила слабка пам’ять. Гомер, чи не єдиний античний поет, що виклав події Троянської війни не короткими віршами,а відобразив події повним закінченим циклом, поєднав з авторською вигадкою, для переконання читача часто звертається до слухача або Муз та використав багато повторень, наділив все чудовими і точними епітетами – прудконогий Ахіллес, ясноока Афіна, шоломосяйний Гектор, хмарогонитель Зевс, «Ілліаду» та «Одіссея» багато ліриків та прозаїків вважають вершиною епічної поезії та черпають в них натхнення для творчості. Вот походу
Троекурова на суде встретили с подобострастием, а Дубровского почти не замечали. Судом было установлено, что Дубровский владел Кистеневкой незаконно, и имение должно было быть передано «законному» владельцу — Троекурову. Когда Дубровскому предложили апелляцию, он, схватив чернильницу, запустил ею в председателя суда; его едва уняли сбежавшиеся сторожа. Затем больной Дубровский был отвезен в Кистеневку , «почти уже ему не принадлежавшую». Внезапное сумасшествие Дубровского сильно подействовало на Троекурова, отравив ему торжество победы.
Объяснение:
Про нього та про його життя практично не залишилось достовірних свідчень. В античний час було відомо дев’ять життєписів Гомера. Правда, вони практично не збереглися. Тому, як в давнину, так і сучасним дослідникам , важко точно визначити, коли жив та творив поет. Частина грецьких письменників відносила його до епохи Троянської війни, Геродот – до 850 року до н.е. Батьківщина поета теж не визначена однозначно. Принаймі сім міст вважають його своїм громаданином – острів Родос, Колофон, Іос,Аргос, Стародавні Афіни, Кіма та Ітака. Сучасні дослідники основним місцем перебування вважають острів Хіос, а місцем смерті – острів Іос.
Гомер вважається автором знаменитих античних поем «Ілліади» та «Одіссеї». Відсутність достовірних відомостей, ще з античності викликала подвійне ставлення до автора. Дехто вважав, що Гомер був не однією історичною особою, а коллективом поетів. Таке критичне ставлення до авторства поем було викликано протиріччями, які є у поемах . Наприклад, за «Ілліадою» дружиною Гефеста була Харита, у Нестора було одинадцять братів, а за «Одіссеєю» – Афродита, тільки двох братів мав Нестор, і т.п. Гору взяла думка, що поеми належать Гомеру, але перша написана в молоді роки, а друга – у старості, коли вже поета підводила слабка пам’ять.
Гомер, чи не єдиний античний поет, що виклав події Троянської війни не короткими віршами,а відобразив події повним закінченим циклом, поєднав з авторською вигадкою,
для переконання читача часто звертається до слухача або Муз та використав багато повторень, наділив все чудовими і точними епітетами – прудконогий Ахіллес, ясноока Афіна, шоломосяйний Гектор, хмарогонитель Зевс,
«Ілліаду» та «Одіссея» багато ліриків та прозаїків вважають вершиною епічної поезії та черпають в них натхнення для творчості.
Вот походу