Дари волхвів» (англ. The Gift of the Magi) — це одне з найпопулярніших новел відомого американського письменника О. Генрі, написане у 1905 році. Автор зворушливо розповів про найкращі подарунки на Різдво, які зробило один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертвО. Генрі написав новелу «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк. Воно стало окрасою його першої збірки оповідань «Чотири мільйони» (1906 рік), присвяченої місту-гіганту Нью-Йорк, яке тоді нараховувало чотири мільйони жителів. Ця збірка подарувала її автору, який став відомим тільки у сорок років, шалений успіх і популярність.
Для своєї новели «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у новелі О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні новели Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув'язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в'язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.
Отношение Пушкина к существующему в России политическому устройству было неоднозначно. Оно менялось в зависимости от тех или иных событий, происходивших в стране, от политики самого государя. Отношения же с царями у поэта также были сложными. Но большую часть жизни Пушкин был скорее либералом, чем радикалом: его устраивала конституционная монархия, он гордился своей принадлежностью к дворянскому сословию (“Моя родословная”) и считал его опорой государства, гарантом сохранности нравственных устоев и порядка. Обе эти идеи нашли отражение в повести “Капитанская дочка”. Пушкин показывает кровавый беспощадный бунт темной массы рабов, но в самой возможности его он обвиняет власть, неумение трезво оценивать ситуацию, идти навстречу требованиям истории.
Автор, заинтересовавшись историей русских бунтов, их природой, начинает собирать исторические факты и документы, едет в Оренбургскую губернию, изучает исторические документы и свидетельства, встречается со стариками и старухами, хранящими память о “великом государе Петре Федоровиче более всего Пушкина интересовала не фактическая сторона дела, а истоки восстания, психология его участников, в которой решающую роль играла вера в доброго царя, и личность человека, ставшего добрым царем для народа, — Пугачева.
Пугачев воспринимается простым народом как поэтому должен обладать сверхъестественными качествами, например, долыне'и жарче всех париться в бане. Его образу в повести присуща некая романтизация или, в русском понимании, сказочность.
В появлении Пугачева перед Гриневым также есть сказочный элемент: он возникает, как в русских сказках, из темноты, чтобы вывести героя на верный путь. По-сказочному символичны сравнения Пугачева с орлом и львом.
Объяснение:
Дари волхвів» (англ. The Gift of the Magi) — це одне з найпопулярніших новел відомого американського письменника О. Генрі, написане у 1905 році. Автор зворушливо розповів про найкращі подарунки на Різдво, які зробило один одному закохане подружжя Янгів, про їхню щирість почуттів, здатність на самопожертвО. Генрі написав новелу «Дари волхвів» у 1905 році у місті Нью-Йорк. Воно стало окрасою його першої збірки оповідань «Чотири мільйони» (1906 рік), присвяченої місту-гіганту Нью-Йорк, яке тоді нараховувало чотири мільйони жителів. Ця збірка подарувала її автору, який став відомим тільки у сорок років, шалений успіх і популярність.
Для своєї новели «Дари волхвів» автор обрав досить символічну назву з біблійним підтекстом. Волхви ― це мудреці, які прийшли з подарунками привітати Ісуса Христа у день його народження. За переказами їхні дари ― це дорогоцінні пахощі. З цієї події бере свій початок звичай на Різдво дарувати своїм близьким подарунки, що й намагалося зробити молоде подружжя у новелі О. Генрі. Обидва герої твору змогли відмовитись кожен від свого скарбу заради коханого. Автор називає їх справжніми мудрецями-волхвами, оскільки їхня мудрість не в матеріальних подарунках, а в їхній любові і відданості один одному, здатності на самопожертву заради кохання.
Також слід зауважити, що цей твір видатного автора має автобіографічні моменти. По-перше, зовнішність героїні новели Делли він списав зі своєї коханої дружини Етол. По-друге, у його житті була схожа ситуація. Коли дружина О. Генрі тяжко захворіла, сам він перебував далеко від дому, закордоном, переховуючись від загрози ув'язнення. Не маючи грошей на ліки, за крок до смерті, вона продала свою мережану шаль і купила чоловіку різдвяний подарунок ― золотий ланцюжок для годинника, який вислала йому поштою. Однак такий подарунок дружини вже був нідочого О. Генрі. Отримавши звістку про тяжкий стан коханої дружини, він продав свого годинника і купив квиток на поїзд, щоб повернутись до неї і підтримати в тяжку хвилину, попри реальну загрозу потрапити до в'язниці.
«Дари волхвів» стало одним із найкращих і найпопулярніших новел О. Генрі. У ньому відчувається душа автора, проглядаються найпоказовіші риси його таланту, воно дарує людям віру в любов.
Объяснение:
Отношение Пушкина к существующему в России политическому устройству было неоднозначно. Оно менялось в зависимости от тех или иных событий, происходивших в стране, от политики самого государя. Отношения же с царями у поэта также были сложными. Но большую часть жизни Пушкин был скорее либералом, чем радикалом: его устраивала конституционная монархия, он гордился своей принадлежностью к дворянскому сословию (“Моя родословная”) и считал его опорой государства, гарантом сохранности нравственных устоев и порядка. Обе эти идеи нашли отражение в повести “Капитанская дочка”. Пушкин показывает кровавый беспощадный бунт темной массы рабов, но в самой возможности его он обвиняет власть, неумение трезво оценивать ситуацию, идти навстречу требованиям истории.
Автор, заинтересовавшись историей русских бунтов, их природой, начинает собирать исторические факты и документы, едет в Оренбургскую губернию, изучает исторические документы и свидетельства, встречается со стариками и старухами, хранящими память о “великом государе Петре Федоровиче более всего Пушкина интересовала не фактическая сторона дела, а истоки восстания, психология его участников, в которой решающую роль играла вера в доброго царя, и личность человека, ставшего добрым царем для народа, — Пугачева.
Пугачев воспринимается простым народом как поэтому должен обладать сверхъестественными качествами, например, долыне'и жарче всех париться в бане. Его образу в повести присуща некая романтизация или, в русском понимании, сказочность.
В появлении Пугачева перед Гриневым также есть сказочный элемент: он возникает, как в русских сказках, из темноты, чтобы вывести героя на верный путь. По-сказочному символичны сравнения Пугачева с орлом и львом.