Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
Моим любимым рассказом андреева является «баргамот и гараська». это первый рассказ писателя, который принес ему признание читателей и который отметил максим горький. но это и самый совершенный рассказ леонида андреева, в котором он выразился как подлинный реалист и в то же время какписатель, своей неповторимой манерой. «баргамот и гараська» - «пасхальный» рассказ. он написан для «пасхального» номера московской газеты курьер», где андреев работал в качестве судебного хроникера. «пасхальные» рассказы составляют целую традицию в . их писали лесков, чехов, горький и другие великие прозаики. «пасхальный» рассказ должен нести в себе идею примирения людей, их христианского братства. вот почему городовой баргамот приглашает в свой дом нищего гараську, которого он в остальные дни потащил бы в участок, чтобы не мозолил на улицах глаза «приличной» публике. в бергамоте заговорили совесть и жалость. он вспомнил о том, что он не только городовой, обязанный следить за порядком в городе, но и христианин, который обязан «любить ближнего своего». это движение души в нем было неподдельно; ведь никто не видел их, и некому было оценить христианский поступок баргамота. и писатель не жалеет красок, чтобы показать этот взрыв подлинной человечности в толстокожей душе полицейского.но андреев не был бы андреевым, если бы написал обычный «пасхальный» рассказ. а. н. андреев - писатель неожиданный, опрокидывающий привычные представления о мире. и вот в доме баргамота случился конфуз. городового назвала гараську по имени-отчеству, а тот даже забыл, когда его так называли. для жителей всего города он просто «гараська». баргамота хотела показать нищему уважение к его личности, а вышло наоборот: гараська вспомнил, что он - никто.но именно эта ситуация конфуза напоминает нам о том, что нельзя быть христианином на час. нельзя относиться к людям по-христиански только потому, что нынче праздник. такое отношение может еще сильнее ранить обиженного жизнью человека. ему было бы легче, если бы ему не напоминали о том, что есть светлая, чистая жизнь, в которой ему нет места.писатель большого таланта, оригинальный художник со своим романтико-трагическим видением мира, леонид андреев в яркой и своеобразной форме запечатлел некоторые из существенных черт переломной эпохи глубокого кризиса капитализма и периода назревших пролетарских революций, резко рвущих с предшествующими традициями и насильственным путем преобразовывающих общество. леонид андреев оставил богатое и разнообразное художественное наследие. талантливый фельетонист и автор тонких психологических новелл, созданных преимущественно в ранний период творчества, он был также одним из ведущих драматургов своего времени. он создавал многоплановые философские трагедии, писал бытовые пьесы и мелодрамы, сочинял озорные сатирические миниатюры.наибольший интерес у читающей публики всегда вызывали его повести и рассказы.первые рассказы были написаны андреевым в духе традиций критического реализма: «жили-были», «молчание», «кусака», «весной». в основе сюжета оказывалось какое-то небольшое событие, случай, нечто, что способствует пониманию гуманного начала в одних и бесчеловечного в других. но какой бы ни была действительность, андреев испытывал страстное стремление к возвышенному и светлому, искал их и в жизни, и в человеческой душе.
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.