БЕРНАРД ШОУ Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Вчився в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Зайнявся журналістикою і літературою. З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями. Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Бернард Шоу починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World». Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю». У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми. 1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста». Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами. Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913). Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм. У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924). У 1925 отримав Нобелівську премію. У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР). Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п’єси «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р У віці 94 років, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер.
О внешности собачки Муму известно следующее: "...щенка, белого с черными пятнами..." "...Первое время она была очень слаба, тщедушна и собой некрасива..." "...месяцев через восемь, благодаря неусыпным попечениям своего , превратилась в очень ладную собачку испанской породы, с длинными ушами, пушистым хвостом в виде трубы и большими выразительными глазами..." "...да она премиленькая собачка!.." "...спрашивал о ней, показывая на пол‑аршина от земли, рисовал ее руками..." (высота Муму - пол-аршина, то есть около 35 см) "...Муму стояла подле его стула, спокойно поглядывая на него своими умными глазками. Шерсть на ней так и лоснилась; видно было, что ее недавно вычесали..." "...две тяжелые слезы <...> : одна упала на крутой лобик собачки, другая – в щи..." Порода Муму - спаниель: "...собачку испанской породы..." (во времена Тургенева в XIX веке "испанской породой" называли спаниелей) Муму - верная, преданная собака: "...Она страстно привязалась к Герасиму и не отставала от него ни на шаг, "...он еще не помнил, чтоб она когда‑нибудь не дождалась его возвращения..." Она является умной собакой: "...Она была чрезвычайно умна..." "...не лаяла без разбору, как иная глупая дворняжка..." "...В господский дом Муму не ходила и, когда Герасим носил в комнаты дрова, всегда оставалась назади и нетерпеливо его выжидала у крыльца, навострив уши и поворачивая голову то направо, то вдруг налево при малейшем стуке за дверями"
1.Г.Ібесе
2.Тема уроку БЕРНАРД ШОУ ''ПІГМАЛІОН''
БЕРНАРД ШОУ Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Вчився в католицькій і протестантській денних школах Дубліна. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Зайнявся журналістикою і літературою. З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями. Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Распродажа КОНФИСКАТА! Huawei P20 Pro за копейки! Осталось 5 штук Бернард Шоу починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World». Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю». У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми. 1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста». Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами. Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913). Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм. У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924). У 1925 отримав Нобелівську премію. У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР). Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п’єси «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р У віці 94 років, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер.
3.Я хз
Объяснение:
может быть правельно
Объяснение:
О внешности собачки Муму известно следующее: "...щенка, белого с черными пятнами..." "...Первое время она была очень слаба, тщедушна и собой некрасива..." "...месяцев через восемь, благодаря неусыпным попечениям своего , превратилась в очень ладную собачку испанской породы, с длинными ушами, пушистым хвостом в виде трубы и большими выразительными глазами..." "...да она премиленькая собачка!.." "...спрашивал о ней, показывая на пол‑аршина от земли, рисовал ее руками..." (высота Муму - пол-аршина, то есть около 35 см) "...Муму стояла подле его стула, спокойно поглядывая на него своими умными глазками. Шерсть на ней так и лоснилась; видно было, что ее недавно вычесали..." "...две тяжелые слезы <...> : одна упала на крутой лобик собачки, другая – в щи..." Порода Муму - спаниель: "...собачку испанской породы..." (во времена Тургенева в XIX веке "испанской породой" называли спаниелей) Муму - верная, преданная собака: "...Она страстно привязалась к Герасиму и не отставала от него ни на шаг, "...он еще не помнил, чтоб она когда‑нибудь не дождалась его возвращения..." Она является умной собакой: "...Она была чрезвычайно умна..." "...не лаяла без разбору, как иная глупая дворняжка..." "...В господский дом Муму не ходила и, когда Герасим носил в комнаты дрова, всегда оставалась назади и нетерпеливо его выжидала у крыльца, навострив уши и поворачивая голову то направо, то вдруг налево при малейшем стуке за дверями"