Что в В.А. Жуковского «Светлана» символизирует дорога?
A) путь от жизни к смерти
B) путь от любви к разлуке
C) путь от счастья к горю
D) путь от смелости к страху
1. Назовите главную идею произведения Р. Р. Толкина «Хоббит, или Туда и Обратно».
A) Трудолюбие побеждает лень
B) Храбрость побеждает трусость
C) Добро побеждает зло
D) Забота о ближних побеждает жадность
3. Почему мальчик кормил собаку (по рассказу В. Тендрякова «Хлеб для собаки»)
A) были излишки хлеба
B) хотел приручить собаку
C) считал, что «кормит свою совесть»
D) было жалко животное
4. Какой символ несёт в себе чудо – бабочка Владимира Набокова в рассказе «Рождество
Олександр Сергійович Пушкін – великий поет, письменник, а також, просто дуже творча людина. Саме він і заслуговує того, щоб його поважати, розуміти з усією ясністю, так як в його творах присутня щирість і іноді простота, якої іноді не вистачає в реальному житті. Одне лицемірство, і заздрість.
Твір «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» дуже вже незвично хоча б за своїм змістом і змістом. Це твір – велика за розміром, і воно рифмовано через кожну рядок, що дуже зручно. Сенс цього твору дуже високий, і його потрібно розуміти з усією своєю ясністю, так як Пушкін в цьому вірші пише про себе, пише про те, що не всі його розуміють, а багато хто – і засуджують. Пушкін в цьому творі намагається донести до простого люду, так і до вищих чинів, що поети – теж люди, що вони грають роль в житті суспільства – дуже велику, і що не завжди їм бувають так легко, як може здатися. Пушкін зробив це вірш, що складається всього з п’яти строф – одою, а також, чимось на кшталт гімну, який має повести за собою народи, показати, що поети – люди, щось світле як маяк, який закликає до справедливості, доброти, а головне – свободи, чому дуже підвладний російський дух.
Вірш під назвою «Я пам’ятник собі воздвиг нерукотворний…» закликає до відповідальності за свої слова і вчинки, особливо тих, хто стоїть вище простих селян і просто людей. Воно також доводить, що поети не зобов’язані тільки пестити слух людей приємною мовою і компліментами. Поети також повинні, просто зобов’язані наставляти людей на шлях істинний, показуючи в своїх творах – що правильно, і як вийти на світ чистий і праведний. Саме тому Пушкін проголошує, що йде не тільки лирою приємною пестити слух народу, але і відновлювати справедливість.
Объяснение:
Комедия Александра Сергеевича Грибоедова была написана в годы создания тайных революционных организаций декабристов.В ней отражена борьба прогрессивно мыслящих людей с косным обществом дворян-крепостников,борьба нового мировоззрения со старым.Эту борьбу идей "века нынешнего"и"века минувшего"Грибоедов показал с точки зрения передового человека своего времени,близкого по взглядам к декабристам.
С сентября 1823 Грибоедов живет в Москве и продолжает там работу над комедией, непрерывно улучшая ее. В мае 1824 г. Александр Сергеевич уехал в Петербург. Здесь комедия снова подверглась переработке, особенно последний акт тебя моего манускрипта никому не читать и предать его огню, коли решишься,- пишет Грибоедов Бегичеву из Петербурга,- он так несовершенен, так нечист; представь себе, что я с лишком восемьдесят стихов или, лучше сказать, рифм переменил, теперь гладко, как стекло… Кроме того, на дороге мне пришло в голову приделать новую развязку; я ее вставил между сценой Чацкого, когда он увидел свою негодяйку со свечою над лестницей, и перед тем, как ему обличить ее; живая, быстрая вещь, стихи искрами посыпались» . Грибоедов переживал большой творческий подъем.
Осенью 1824 г. работа была закончена, но и в 1825 г., вплоть до своего возвращения из отпуска, писатель вносил в текст комедии отдельные поправки. Начались цензурные хлопоты. Все попытки напечатать «Горе от ума» не увенчались успехом. «На мою комедию не надейтесь, ей нет пропуску; хорошо, что я к этому готов был» ,- сообщает автор Вяземскому еще в июне 1824 г. Безуспешны были ходатайства Грибоедова осенью того же года и в Министерстве внутренних дел.
Невозможной оказалась и постановка «Горя от ума» в театре. Попытка поставить комедию хотя бы на сцене петербургского театрального училища в мае 1825 г. кончилась неудачей. Об этом рассказывает в своих записках известный артист того времени П. А. Каратыгин: «Мы с Григорьевым предложили