Столетник — рассказ Александра Ивановича Куприна из сборника его произведений «Детские рассказы», впервые напечатанный в газете «Жизнь и искусство» под заголовком «Поэма», в 1895 году.Александр Куприн наделил каждый цветок оранжереи своими качествами характера, но всех – капризностью, нарциссизмом, кроме одного столетника, который был, по сути, изгнанником в мире красоты и любви цветов.Он не знал ни их дружбы, ни их участия:Он так привык к общему презрению, что давно уже переносил его молча, затаив в глубине души острое страдание. Так же привык он быть постоянным предметом общих насмешек. Цветы никогда не прощают своим собратьям уродливости.[1]…Цветы ведут между собой беседы, и только столетника никто не принимает всерьез.Однажды в оранжереи распустилась кашемирская роза. Цветы единогласно признали её своей королевой.В тот же день началась страшная гроза, садовники прикрыли стёкла оранжереи досками, так что внутри стало темно, как ночью. Все цветы испугались и умолкли, однако у столетника хватило смелости признаться в этот момент в любви кашмирской розе. Он твердил о том, что готов умереть за объект своей любви и расцвети ради неё, но роза была непреклонна.Утром в оранжерее раздался треск. Столетник расцвел великолепными цветами, от которых пришли в восторг все окружающие. Но через полчаса белоснежные бутоны начали темнеть и увядать, а кашмирская роза совсем поникла.Автор этим рассказом хочет сказать что не важно какой ты человек красивый или богатый,главное что у тебя в душе.Человеческие здесь показываются в виде любви(не красивый любит красивую,но боится ей сказать,говорит ей как бы в последний момент)Мне кажется что здесь эпитеты.(не знаю это вам или нет,написала вроде по вопросам)
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
ответ:Рік написання: 1847
Літературний рід: Лірика.
Жанр “Мені однаково”: Ліричний вірш (медитація).
Вид лірики: Громадянська (медитативна).
Провідний мотив: Патріотичні почуття відповідальності за батьківщину.
Тема “Мені однаково”: відтворення почуття громадянської мужності, духовної стійкості і незламності, відданості Батьківщині й народові, роздум поета над важкою долею власного рідного краю.
Ідея “Мені однаково”: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.
Основна думка: Т. Шевченко не байдужий до страждань українців, до їх майбутнього; осмислення своєї недолі як частки страждань уярмленого народу.
Епітети – люди злії, лукавії, славній Україні, окраденую (Україну), метафора – злії люди Україну присплять,
оксиморон – Малого сліду не покину // На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі
Объяснение: