Історія створення: В умовах визвольної боротьби українського народу проти завойовників(татар, турків, ляхів, московитів) у 2 половині 17, початку 18 ст. особливо важливим було піднесення бойового духу козаків, уславлення їх подвигі. Автор: Народ. Літературний рід: Лірика і епос. Жанр: Ліро-епічний твір. Провідний мотив: Розповідь про героїчну боротьбу та загибель народного героя Морозенка та невмирущу славу народного героя пісні. Головна думка: Подвиг героїв житиме вічно. Художні засоби: Епітети - буйне військо, сивим конем, велика сила, голова завзята; Постійні епітети - славний козаче, стара мати, білим світом, вороги прокляття; Метафори - славою покрита Порівняння - Не так моя Україна, як стара мати. Паралелізм - то не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила - То татар велика сила козаченьків обступила. Пестливі слова - козаченьків, козаченьки. Образи: Морозенко, мати Морозиха, військо, татари, козаченьки
В умовах визвольної боротьби українського народу проти завойовників(татар, турків, ляхів, московитів) у 2 половині 17, початку 18 ст. особливо важливим було піднесення бойового духу козаків, уславлення їх подвигі.
Автор: Народ.
Літературний рід: Лірика і епос.
Жанр: Ліро-епічний твір.
Провідний мотив:
Розповідь про героїчну боротьбу та загибель народного героя Морозенка та невмирущу славу народного героя пісні.
Головна думка:
Подвиг героїв житиме вічно.
Художні засоби:
Епітети - буйне військо, сивим конем, велика сила, голова завзята;
Постійні епітети - славний козаче, стара мати, білим світом, вороги прокляття;
Метафори - славою покрита
Порівняння - Не так моя Україна, як стара мати.
Паралелізм - то не грім в степу грохоче, то не хмара світ закрила - То татар велика сила козаченьків обступила.
Пестливі слова - козаченьків, козаченьки.
Образи:
Морозенко, мати Морозиха, військо, татари, козаченьки
Едешь, едешь в гору, в гору…
Солнце так и жжет;
Ни души! Навстречу взору
Только пыль встает.
Вон, мечты мои волнуя,
Будто столб вдали…
Но уж цифры не могу я
Различить в пыли.
И томит меня дремою,
Жарко в голове…
Точно, помнишь, мы с тобою
Едем по Неве.
Все замолкло. Не колышет
Сонная волна…
Сердце жадно волей дышит,
Негой грудь полна,
И под мерное качанье
Блещущей ладьи
Мы молчим, тая дыханье
В сладком забытьи…
Но тряска моя телега,
И далек мой путь,
А до мирного ночлега
Не могу заснуть.
И опять все в гору, в гору
Едешь, — и опять
Те ж поля являют взору
Ту ж пустую гладь.