Рассказ перемещает нас во времена 17 – 18 века на Восток. Мы знакомимся с молодым Ахметом, которому только что исполнилось 18 лет и у него умер отец лавочник. Рассказ ведется от первого лица. Он решает попытать счастье на чужбине и отправляется на корабле в Индию. Но в пути корабль попадает в страшную бурю и тонет. Ахмет со своим верным слугой успевают на лодке. Но лодка опрокидывается и герои оказываются в воде в открытом океане. Экипаж они теряют из виду. Вскоре они замечают странный корабль и плывут к нему. Однако никто не спешит к ним и, кажется, что на корабле никого нет.
Они взбираются на корабль призрак Гауфа и видят, что кругом на палубе лежат страшные мертвецы и весь пол залит кровью. К мачте с гвоздя, заколоченным в голову, вбит капитан корабля. Вокруг нет ни одной живой души, лишь куча страшных истерзанных трупов. Испуг одолевает героев. Они спускаются в каюту. Там разбросаны вещи, кругом беспорядок. Ахмет со слугой решают избавиться от трупов и выбросить их в океан. Но не тут то было. Мертвецы как будто прикованы к доскам и их не получается даже сдвинуть. Капитана с ятаганом во лбу оторвать от мачты тоже не удалось.
Наступает ночь. Ахмет засыпает прямо на палубе и сквозь сон слышит голоса, топот. На следующее утро, когда он просыпается, то понимает, что ночью мертвецы ожили. Слуга спрятался в каюте и видел, как мертвый капитан сидел за столом, пил, ел с другом.
В следующую ночь все повторяется. Мертвецы оживают, а наши герои в страхе прячутся. Так продолжается несколько дней. Выясняется, что на корабле призраке случилось что-то страшное и ужасное проклятие лежит на всем экипаже. Позже они понимают, что каждое утро корабль начинает свой путь с одного и того же места и все повторяется каждую ночь снова и снова, бесконечно. И никуда не приплыть, и они обречены навечно с кораблем призраком переживать все эти ужасы.
Розвиток конфлікту між Норою та оточуючими має глибоко новаторську форму. Автор, поступово аналізуючи стосунки в сучасній йому родині, показує приховані механізми знищення людської індивідуальності, душі персонажів. Через деякий час сімейне щастя починає розкривати свої внутрішні сторони. Виявляється, що чоловік Нори лише на перший погляд кохає дружину, але насправді вона для нього лише прекрасна іграшка, «лялечка», його власність, яку не соромно показати іншим і яка ніколи своєю поведінкою не засмутить чоловіка.
Важливим мотивом, який спрямовує розвиток драматичних подій у п’єсі, стає незгода Нори з тим, що вона легковажна людина, яка не здатна на серйозні вчинки. Вона зовсім не така, якою її бачать чоловік і подруги. Це сильна, вольова жінка, яка вміє по-справжньому кохати, яка задля близької людини здатна на все, навіть пожертвувати життям. Але Нора водночас тактовна, ніжна і чуйна. Доля випробовує її: лихвар Крогстад, знаючи таємницю жінки протягом восьми років, шантажує її. З першим листом злодія в дім приходить біда. Уперше Нора наважується все розповісти чоловікові, але виявляється, що для нього кар’єра, особистий престиж - найголовніше. Торвальд не проходить моральне випробування. Другий лист Крогстада, в якому той повергає боргову записку Норі, дає привід Торвальду зробити широкий жест прощення дружини, але останній цього вже не вистачає. І вона обрушується на все загальноприйняте,, що заважає пошукам власного «я». Людина повинна перш за все виховувати себе, а потім ще когось. Нора виносить вирок і законам суспільства, і релігії, і навіть своєму коханню. Героїня вирішує шукати істину і вирушає назустріч невідомому.
Они взбираются на корабль призрак Гауфа и видят, что кругом на палубе лежат страшные мертвецы и весь пол залит кровью. К мачте с гвоздя, заколоченным в голову, вбит капитан корабля. Вокруг нет ни одной живой души, лишь куча страшных истерзанных трупов. Испуг одолевает героев. Они спускаются в каюту. Там разбросаны вещи, кругом беспорядок.
Ахмет со слугой решают избавиться от трупов и выбросить их в океан. Но не тут то было. Мертвецы как будто прикованы к доскам и их не получается даже сдвинуть. Капитана с ятаганом во лбу оторвать от мачты тоже не удалось.
Наступает ночь. Ахмет засыпает прямо на палубе и сквозь сон слышит голоса, топот. На следующее утро, когда он просыпается, то понимает, что ночью мертвецы ожили. Слуга спрятался в каюте и видел, как мертвый капитан сидел за столом, пил, ел с другом.
В следующую ночь все повторяется. Мертвецы оживают, а наши герои в страхе прячутся. Так продолжается несколько дней. Выясняется, что на корабле призраке случилось что-то страшное и ужасное проклятие лежит на всем экипаже. Позже они понимают, что каждое утро корабль начинает свой путь с одного и того же места и все повторяется каждую ночь снова и снова, бесконечно. И никуда не приплыть, и они обречены навечно с кораблем призраком переживать все эти ужасы.
Розвиток конфлікту між Норою та оточуючими має глибоко новаторську форму. Автор, поступово аналізуючи стосунки в сучасній йому родині, показує приховані механізми знищення людської індивідуальності, душі персонажів. Через деякий час сімейне щастя починає розкривати свої внутрішні сторони. Виявляється, що чоловік Нори лише на перший погляд кохає дружину, але насправді вона для нього лише прекрасна іграшка, «лялечка», його власність, яку не соромно показати іншим і яка ніколи своєю поведінкою не засмутить чоловіка.
Важливим мотивом, який спрямовує розвиток драматичних подій у п’єсі, стає незгода Нори з тим, що вона легковажна людина, яка не здатна на серйозні вчинки. Вона зовсім не така, якою її бачать чоловік і подруги. Це сильна, вольова жінка, яка вміє по-справжньому кохати, яка задля близької людини здатна на все, навіть пожертвувати життям. Але Нора водночас тактовна, ніжна і чуйна. Доля випробовує її: лихвар Крогстад, знаючи таємницю жінки протягом восьми років, шантажує її. З першим листом злодія в дім приходить біда. Уперше Нора наважується все розповісти чоловікові, але виявляється, що для нього кар’єра, особистий престиж - найголовніше. Торвальд не проходить моральне випробування. Другий лист Крогстада, в якому той повергає боргову записку Норі, дає привід Торвальду зробити широкий жест прощення дружини, але останній цього вже не вистачає. І вона обрушується на все загальноприйняте,, що заважає пошукам власного «я». Людина повинна перш за все виховувати себе, а потім ще когось. Нора виносить вирок і законам суспільства, і релігії, і навіть своєму коханню. Героїня вирішує шукати істину і вирушає назустріч невідомому.