Оформление Режиссёр Руководитель Дирижёр Музей Живопись Творчество Галерея Фильм Училище Рисование Ансамбль Экранизация Живописец Экспозиция Литература Ценность Кинематограф Искусство Театр Техникум Критик Студия Скульптура Жанр Роспись Художник Кинофильм Дарование Коллекция Товарищество Дизайн Воспроизведение Кинорежиссёр Кинофестиваль Изделие Эскиз Труппа Миниатюра Художница Промысл Авторские Балет Тематика Критика Скульптор Издательство Гравюра Эрмитаж Нестеров Солист Драма Наследие Поэзия Отделка Фестиваль Постановка Мастерская
Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.
Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.
Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.
Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.
— Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками. — І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.
Оформление Режиссёр Руководитель Дирижёр Музей Живопись Творчество Галерея Фильм Училище Рисование Ансамбль Экранизация Живописец Экспозиция Литература Ценность Кинематограф Искусство Театр Техникум Критик Студия Скульптура Жанр Роспись Художник Кинофильм Дарование Коллекция Товарищество Дизайн Воспроизведение Кинорежиссёр Кинофестиваль Изделие Эскиз Труппа Миниатюра Художница Промысл Авторские Балет Тематика Критика Скульптор Издательство Гравюра Эрмитаж Нестеров Солист Драма Наследие Поэзия Отделка Фестиваль Постановка Мастерская
Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.
Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.
Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.
Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.
— Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками. — І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.